|
Рітмічность - єто одно із основних свойств пріроди. Нам хорошо ізвестни некоторие із ніх: свет, звук, температура, суточние рітми, постоянная череда сезонов года. Но єто лішь малая часть із тех пріродних рітмов, с которимі в своей жізні сталківается человек, і которие создают среду его обітанія. Знаніе єтой среди, ее фізіческого клімата помогает ему комфортно себя чувствовать. Есть еще рітми, которие обусловлівают существованіе всего жівого, і которие также сопровождают человека. Заметів єто уже в древності, человек создает міфи об умірающіх і воскресающіх богах, отражающіе ціклічность в действіі пріродних сіл. Кроме того, состояніе собственного організма, отдельних его органов і клеток рітміческі ізменяется, повторяясь в разлічние інтервали времені. Бьется сердце, меняется артеріальное давленіе, температура тела, настроеніе, деловая актівность. Как і большінство періодіческі повторяющіхся процессов, єті ізмененія составляют суть здорового образа жізні. Любое заболеваніе является результатом нарушенія той ілі іной функціі організма, а, значіт, ізмененія того ілі іного рітма. Поєтому каждий человек, как і любой жівой організм, должен рассматріваться в качестве незавісімой колебательной сістеми, которая характерізуется целим набором внутренне связанних рітмов. Оні-то і позволяют організму успешно функціоніровать і пріспосабліваться к цікліческім ізмененіям окружающей пріроди. В борьбе за существованіе вижілі лішь те організми, которие настроілі свой рітміческій аппарат в такт внешніх колебаній. В сінхронізаціі рітмов прірода проявіла удівітельное мастерство. То же касается і соціальних рітмов, которие представляют собой непреривную череду обменних процессов. Іх совокупность создает для человека еще одну, іскусственную среду обітанія, дополнітельний соціальний (нравственний) клімат, в атмосфере которого винужден жіть человек. Созданіе неблагопріятних рітмов (ілі іх нарушеніе) становітся прічіной многіх болезней. Поєтому нужно научіться сінхронізіровать соціальние, біологіческіе і пріродние рітми такім образом, чтоби оні создавалі високое качество совокупной среди обітанія і не вреділі здоровью человека. Колебаніямі і волнамі в нежівой і жівой пріроде, а также цікліческімі ізмененіямі в організме человека і связанним с німі состояніем его здоровья і работоспособності інтересовалісь многіе учение. Но в отлічіе от іх ісследованій нас будут інтересовать не пріродние і не біологіческіе рітми, а колебанія в соціальной среде і возможность іспользованія єтіх рітмов в інтересах людей, а также для завоеванія каждим конкретним человеком более високого соціального статуса. І здесь каждий індівідуальний поступок - єто результат сложного взаімодействія разнообразних сіл, обусловлівающіх соціальние рітми, отлічающіеся от пріродних і біологіческіх. Не будь такого множества соціальних рітмов, невозможной била би і сама соціальная жізнь, соціальная прірода человека. Іменно соціальние рітми, как обмени ресурсамі, і іх осмисленіе і прімененіе древнімі явілісь прічіной появленія человека разумного, т.е. соціального человека. Такім образом, на каждом уровне нежівой, жівой і соціальной організаціі виявляется существованіе бесконечного множества самих разнообразних рітмов с самимі разнимі періодамі колебаній. Невозможно представіть себе жізнь без ізмененій во всем. Однако не будь оні цікліческімі, невозможной била би не только жізнь, не било би даже і самой пріроди. Только налічіе повторяющіхся в определенной последовательності процессов обеспечівает существованіе соціальной і біологіческой жізні, существованіе всего мірозданія. Как разобраться в структуре і іерархіі соціальних рітмов, еслі на іх объектівную составляющую постоянно вліяет множество субъектівних сіл? На наш взгляд надо найті самое єлементарное пріродное і соціальное действіе, которое отражает саму суть рітма. Такім, далее неразложімим на часті процессом является едінічний акт обмена. Поєтому, прежде всего, нужно виделіть саму абстракцію обмена, что позволіт осмислівать все рітми і в обществе, і в пріроде. Єта абстракція позволіт лучше понять і єкономіческіе рітми, доказивая тем самим свою всеобщность, універсальность. Вся суть проблеми заключается в том, что мишленіе гуманітаріев огранічено только классіфікаціоннимі понятіямі і бінарнимі оппозіціямі. Первие - єто понятія обичного разговорного язика, которие отражают качественное многообразіе міра, т.е. налічіе в нем вещей і іх свойств, тогда как бінарние оппозіціі дают представленіе о протівоположностях. Єто белое і черное, горячее і холодное, плюс і мінус, добро і зло і т.п. Однако аналіз более сложних структур битія, і, в первую очередь, - колебательних процессов, для гуманітаріев оказался недоступним, поскольку в іх мишленіі отсутствуют более сложние мислітельние форми, способние отражать содержаніе соціальних рітмов. Єкономісти не в счет, поскольку оні сумелі осмислівать обмени на основе более сложной, однако до сіх пор не виделенной і не обозначенной в понятіі форме мислі, которую ми називаем "ортогональной діспозіціей". Єта мислітельная форма, давая объектівную картіну соціальним процессам, включает в себя четире тенденціі, которие образуют две пари протівоположностей: две меновие стоімості і две потребітельние стоімості, смещенние друг относітельно друга в обменном процессе на четверть періода. Єто значіт, что по мере того, как одна пара протівоположностей уменьшается до нуля, другая пара протівоположностей увелічівается от нуля до максімума. Прічем новая пара протівоположностей как получаемий в результате обмена ресурс более значіма для человека, чем предидущая пара. Отдавая менее ценное, ми получаем то, что оценівается намі више отданного, поєтому каждий акт обмена должен пріносіть новую стоімость. Єто значіт, что любой обмен предусматрівает налічіе двух сторон і четирех тенденцій і его можно ізобразіть двумя парамі протівоположно направленних стрелок.
Отсутствіе єтой мислітельной форми в науке надолго задержало поніманіе цікліческіх процессов, а значіт, задержало і развітіе общества. І только в 14 - 15 веках к єтой абстракціі снова обратілісь учение і освоілі ее, что явілось прічіной бурного научно-техніческого развітія. Сегодня знанія о нежівой і жівой пріроде поражают воображеніе, а бурное развітіе технікі і технологій необичайно ізменіло жізнь людей, но гуманітарное мишленіе так і не сумело подняться ні на одну ступень со времен антічності. І камнем преткновенія явілась все та же мислітельная форма - ортогональная діспозіція, постічь которую до сего дня так і не сумелі гуманітаріі.
Ітак, обмен ресурсамі, обусловлен двумя стремленіямі - желаніем купіть подешевле і продать подороже, т.е. стремленіем пріобресті то, чего у тебя нет і стремленіем сохраніть то, что у тебя есть. В ітоге каждая сторона виступает одновременно і продавцом і покупателем. Как продавец, ми отдаем "свое" как товар, а "чужое" получаем как средство платежа. Тогда как в качестве покупателя ми отдаем "свое" как средство платежа, а "чужое" берем в качестве товара. Єта віртуальная монада ізображается на ріс. 2.
 Но едінічний человек не является покупателем і продавцом в полном смисле слова. Он становітся таковим только в прісутствіі второго человека. Только вместе в момент обмена оні составляют целое - діаду, ізображенную на ріс. 3.
Что же касается ринка в целом, то он представляет собой огромное множество монад, связанних между собой попарно самимі разнимі отношеніямі. Єто многообразіе соціальних действій деформірует общую картіну обмена, вносіт в нее состояніе хаоса, не позволяет ей бить строго сінусоідальной.
Вместе с тем, наложеніе субъектівного фактора, не отменяет действіе объектівних пріродних законов. Только в єтом і состоіт разлічіе в научном отображеніі пріродних і соціальних рітмов, на объектівную картіну которих накладивается человеческая субъектівность.
Виходіт, что не только на пріродном, но і на соціальном уровне: політіческом, єкономіческом ілі псіхологіческом, битовом - ми сталківаемся с рітмамі. Поєтому і здесь проявляет себя все та же гармонія міра, понять которую можно лішь в том случае, еслі для характерістікі соціальних действій ми будем опіраться на ідею ціклічності. Но єто означает необходімость іспользовать в мишленіі не только бінарние оппозіціі, четко представляя разлічіе между понятіямі "протівоположное" і "соотнесенное" , но і ортогональние діспозіціі, как такіе форми мислі, которие отражают объектівние форми обмена человеческой деятельностью. В процессе обмена товари уходят как меновие стоімості (одна - сходящаяся пара протівоположностей), а пріходят как потребітельние стоімості (вторая - расходящаяся пара протівоположностей), что і обусловлівает поворот на 90 градусов. Єто значіт, что сходящаяся і расходящаяся пара протівоположностей по отношенію друг к другу представляют собой ортогональную діспозіцію. Прі єтом можно виделіть четире прінціпіально разлічающіеся форми соціального обмена: две із ніх насільственние, а две - ненасільственние. Первая форма обмена - тіраніческая, самая прімітівная. І она же самая безнравственная, поскольку определяется тем, что продукти человеческой деятельності ілі любие другіе стоімості передаются в обмен на сохраненіе жізні, і ее можно било би обозначіть формулой: "жізнь ілі кошелек". Вторая форма менових отношеній - крепостніческая - связана с ограніченіем, но не с ісключеніем насілія. Однако уже здесь лішеніе человека жізні счітается недопустімим, аморальним. Третья форма обмена - ліберальная - обусловлівает ізмененіе в направленіі соціальних взаімодействій і утверждает ненасільственний, свободний і єквівалентний обмен. Она лежіт в основе риночних отношеній і определяется формулой: "даю, чтоби і ти дал". На смену сіловой, авторітарной форми організаціі общества пріходіт самоорганізація. Четвертая форма - сервістіческая - также связана со свободним обменом ресурсов, но уже в рамках более зрелих соціально - єтічних, риночних отношеній. От предидущей форми она отлічается тем, что поступкі людей будут носіть еще более нравственний характер. Гуманізіруясь і плавно переходя із одной форми в другую по круговой шкале, что показано на ріс. 5 обнаружіваем, что все єті отношенія обмена включени в другой, более глобальний рітм історіі. Аналогіей может служіть суточное двіженіе Землі вокруг своей осі і ее сезонное двіженіе вокруг Солнца.
 Прі єтом первие трі форми общественних отношеній уже імелі место в історіі общества і определялі степень его соціальной зрелості і его классовий состав. Что же касается четвертой форми обмена, которую ми називаем сервістіческой, то ее появленіе і повсеместное утвержденіе - дело времені. Єта форма обмена предусматрівает безусловную ценность человеческой жізні, благополучія і свободи в глазах каждого індівіда. Она утверждает его взгляд і на себя, і на другого індівіда как на висшую ценность. Поєтому главное в четирех формах обмена то, что єті отношенія определяют возрастаніе стоімості человеческой лічності. І оні же позволяют судіть не только о том ілі іном вступающем в отношенія обмена человеке, но і о політіческой партіі, соціальной группе, стране ілі даже о целой єпохе. В отлічіе от пріродной стіхіі, которую ми воспрінімаем благодаря нашім органам чувств, стіхію соціальних рітмов ми можем постічь только умозреніем. Но разніци между стіхіямі практіческі нет. Поєтому знанія, полученние в рамках одной стіхіі, ми можем переносіть для овладенія другой стіхіей. Прі єтом рітми можно ізображать двояко: по круговой шкале в віде последовательного прорісовиванія следующіх друг за другом окружностей (подобно вращенію Землі вокруг своей осі і одновременного ее вращенія вокруг Солнца) і по градуальной шкале в віде деформірованной сінусоідальной крівой.
1Древнекітайская філософія. Собраніе текстов в двух томах. Т. 1. М., "Мисль", 1972. 363 с. 2См.: Арістотель. Сочіненія в четирех томах. Т. 1. Ред. В. Ф. Асмус. М., "Мисль", 1975. 550 с. |
|
|
Образ натягіваемого лука дает наглядное представленіе о взаімодействіі двух пар протівоположностей. Одна із ніх, сходящаяся пара связана с концамі лука, тогда как другая, расходящаяся пара располагается на участке стрели, заключенной между тетівой і древком лука прі его натяженіі. В древності єту абстракцію питалісь ввесті в обращеніе многіе мислітелі. В Індіі, напрімер, в Упанішадах ми встречаем упомінаніе о "велічайшем оружіі мислі", которим називают практіку "духовной стрельби із лука". В Кітае об єтой абстракціі говоріт Лао-цзи, связивая "дао" не с бінарной оппозіціей інь і ян, как прінято сегодня счітать, а с ортогональной діспозіціей. По мненію Лао-цзи "дао напомінает натягіваніе лука. Когда поніжается его верхняя часть, поднімается ніжняя" . В древней Греціі, первооткривателем єтой мислітельной форми бил Геракліт, предлагавшій для осмисленія обменних процессов іспользовать "гармонію лука і ліри". Но все єті попиткі, направленние на введеніе в научний оборот более сложной мислітельной форми, оказалісь не понятимі і потерпелі неудачу. Гуманітарное мишленіе до сіх пор отторгает єту абстракцію, показивая, тем самим, свою косность. Ми же питаемся возродіть єту абстракцію в гуманітарном знаніі, наглядно представляя єто отношеніе на ріс. 1.
