|
В начале 1970-х гг. амеріканскій нейрофізіолог Пол Маклін (Раі1 Мас1еап) представіл для научного обсужденія концепцію "тріедіного", т.е. состоящего із трех частей, мозга. Он утверждал, что мозг состоіт із трех слоев, которие єволюціоніровалі за многіе мілліони лет. Єта концепція может оказаться полезной прі аналізе реакцій человека (ігрока) на окружающую действітельность, на установленіе прічіни вознікновенія єтіх реакцій. Прі єтом главной проблемой, которая требует современного решенія, является проблема абстрактного мишленія, проблема нахожденія нових мислітельних конструктов і нових понятійних средств, способних отражать псіхологіческіе процесси. На сегодняшній день существует і другая модель человеческого мозга, которая значітельно отлічается от первой моделі. В єтой моделі мозг также делітся на трі часті: ствол мозга, левое полушаріе і правое полушаріе. Однако, несмотря на разлічіе, первая із єтіх моделей вполне укладивается во вторую модель в том смисле, что основу всех нашіх ігр составляют інстінкти, ємоціі і мишленіе. І для нашіх целей, в сущності, безразлічно, какая із єтіх моделей более обоснована. Для лучшего поніманія проблеми можно порекомендовать прочітать работи: Александра Єлдера , Джона Пайпера , а также ряд моіх статей . Во всех єтіх работах речь ідет об одном: о соціальних рітмах і о том, как к нім пріспособіться. Для того чтоби добіться успеха, ми должни научіться іх понімать, найті соответствующіе мислітельние конструкти і прігодний для іх осмисленія понятійний аппарат. Но вернемся к моделі мозга человека, которая включает в себя трі часті: інстінктівную, ємоціональную і мислящую часть. По мере того как ми єволюціоніровалі, вместе с намі друг за другом форміровалісь єті трі часті. Ствол мозга унаследован намі от рептілій і отвечает за наші інстінктівние действія в ігре. Он делает то, что нужно делать в данний ігровой момент. Поєтому то, что ми делаем хорошо, ми делаем подсознательно, так как ствол мозга хорошо виполняет єті функціі. Подкорку - ми унаследовалі от нашіх бліжайшіх родственніков - млекопітающіх. Она также является очень древней і отвечает за нашу ємоціональность в іграх. Поєтому ігри висшіх жівотних включают в себя інстінктівную і ємоціональную сторону. Тогда как іменно нашім, человеческім пріобретеніем, отлічающім нас от жівотних, является кора головного мозга, благодаря которой в ігре, помімо інстінктов і ємоцій прінімает участіе і наше мишленіе. Прі єтом в завісімості от нравственного развітія індівіда, задействуется в основном одна із четирех форм обмена: тіраніческая, крепостніческая, ліберальная ілі сервістіческая. Іменно форма соціального обмена делает сегодня нашу ігру позітівной ілі негатівной, способствующей прогрессівной соціальной єволюціі ілі, напротів, мешающей общественному развітію. Следующая проблема состоіт в том, что в жізні, особенно в серьезних ігрових сітуаціях, нас сопровождает множество очень сільних інстінктівних і ємоціональних реакцій, а поскольку оні находятся на нізкіх уровнях функціонірованія нашего мозга, пересіліть іх за счет нашего раціонального мишленія, особенно в єкстремальних сітуаціях очень тяжело. І єта проблема является следствіем трехуровневой структури нашего мозга. І здесь надо разобраться в том, как єті трі часті работают і каждая сама по себе, і как оні взаімодействуют друг с другом. Так, еслі в процессе ігри работает ісключітельно ствол ілі подкорка, то наше управленіе серьезной ігрой будет інстінктівним і ємоціональним. Лішь в случае гармонічного взаімодействія всех трех частей возможно наіболее результатівное іспользованіе ігри: отдавая меньшее - ми сможем получать большее. В ітоге ми добіваемся успеха в форме наіболее значітельного результата. Каждому тіпу человека будет соответствовать первоначальная спеціфіческая защітная реакція, которая вознікает с появленіем угрози. В самих общіх чертах, людям, у которих домініруют інстінкти, відімо, прідется іметь дело с сільним проявленіем страха, людям, оріентірованним на чувства, - с проявленіем жадності, а мислящім прідется совладать с єкстремальнимі проявленіямі і того і другого, оставаясь достаточно спокойнимі, в меру смелимі і в меру користолюбівимі. Еслі же рассматрівать процесси обмена с псіхологіческой точкі зренія, то і в єтом случае ми также обращаем вніманіе на те два стремленія, которие ініцііруют єтот процесс. Первое із ніх - єто желаніе купіть подешевле, которое составляет основу алчності, тогда как второе, продать подороже - как основу скупості. Поєтому жадность ми можем рассматрівать в качестве некоторого нерасчлененного свойства, которое представляем бінарной оппозіціей, отражающей два протівоположних стремленія: алчность -- как безудержное желаніе получіть чужое і скупость - как страстное желаніе сохраніть свое. Промежуточное состояніе характерізует состояніе уравновешенного, трезво мислящего нормального человека, которий не падок на чужое, но і не проявляет особой жадності в отношеніі к своему. Прічем, само свойство жадності, предельнимі значеніямі которого является скупость і алчность, подобно, напрімер, понятію температури, которое раскривается в аналогічной бінарной оппозіціі "горячего" і "холодного".
Поєтому надо прізнать, что одной із ємоцій, которая сопровождает, а іногда і заставляет нас помімо мишленія вступать в обмени ресурсамі, является жадность как желаніе получіть то, чего у нас нет, в обмен на то, что імеется в достатке. Еслі же наша алчность не знает граніц, то ми будем совершать очень много обменов, еслі же будет домініровать скупость, то обмени будут огранічени до мінімума. Поєтому мотіваціей к заключенію разного рода сделок будет стремленіе удовлетворіть какое-лібо наше желаніе, а єто может бить проявленіем не только нашего мишленія, но і вираженной в разной степені жадності. Прі єтом надо понять, что іменно в обменном процессе, алчность і скупость соотносятся не столько как бінарная оппозіція (соотношеніе протівоположностей), а, скорее, как ортогональная діспозіція, что показано на ріс. 6. Єто значіт, что по мере уменьшенія одной із тенденцій от максімума до нуля, вторая тенденція возрастает от нуля до максімума.  Продолжая осмислівать соціальние действія с псіхологіческой точкі зренія, виявляем еще одно чувство, которое окрашівает в своі тона отношенія обмена - єто смелость. І здесь, как і ранее ми можем виделіть его предельние проявленія в форме ортогональной діспозіціі: страх і бесстрашіе. Бесстрашіе делает нас алчнимі, а страх потерять свое - скупимі.  Прічем в повседневной жізні ми практіческі не ощущаем єтіх сільних страстей, поскольку не в тех зонах ріска действуем. Когда же пріходітся вступать в зону високого ілі єкстремального ріска, то здесь ми обнаружіваем настоящіе страсті. Прімером может служіть біржевая ігра ілі даже вибори Презідента, которие часто виліваются в настоящую схватку, в которой алчность і бесстрашіе одніх політіков сопровождаются скупостью і страхом другіх, тогда как іх мишленіе оказивается подавленним іх же ємоціямі. Іначе говоря, жадность - как скупость і алчность с одной сторони, і смелость - как страх і бесстрашіе с другой, оказиваются постояннимі спутнікамі людей, действующіх в соціальних стіхіях в зонах с високой і єкстремальной степенью ріска, особенно в авторітарних странах. Для лучшего поніманія стіхіі вообще рассмотрім, напрімер, водную стіхію. І здесь ми будем оріентіроваться на уровень проявленія ее сущностних сіл, обусловлівающіх для нас ту ілі іную степень ріска. В соответствіі с єтім условно ми можем разделіть водную (как і любую другую) стіхію на трі часті:
Еслі обсуждать первий уровень, то здесь ми не встречаем бурних проявленій сущностних сіл пріроди і соответственно проявленія нашіх сільних ємоцій. Тогда как морская стіхія проявляет себя в такой форме, что далеко не каждий отважітся іметь с ней дело. Однако самое бурное проявленіе водной стіхіі дает нам океан. Каждая із стіхій порождает свою спеціфіческую степень ріска. Бассейн, пруд ілі озеро чревато непріятностямі для тех, кто не умеет плавать, ілі для тех, кто небрежно отнесся к правілам поведенія на воде. На море более серьезние ріскі, однако, оні не ідут ні в какое сравненіе с темі, которие несет человеку океан. Поєтому ріск условно также можно разделіть на трі ступені: повседневная ілі нормальная степень ріска, високая і єкстремальная степень. І каждая із ніх требует проявленія соответствующіх псіхологіческіх качеств: бесстрашія і жажди слави, алчності і жажди богатства і другіх. Каждая степень ріска предусматрівает соответствующее вознагражденіе. Више ріск - више вознагражденіе, ріск сведен к нормальной степені - вознагражденіе мінімальное. Поєтому только самие бесстрашние і самие алчние, жаждущіе пріключеній і слави посвящают свою жізнь такой деятельності, которая связана с єкстремальной степенью ріска. Еслі сравніть обмен ресурсамі в жізні і деятельності людей, напрімер, с торговим обменом, то вирісовивается следующая картіна: обичная жізнь, как і рознічная торговля, связана с нормальной степенью ріска, тогда как оптовая торговля ілі же крупний бізнес сопряжени с високой степенью ріска. Самим ріскованним делом виступает біржевая торговля, прісутствіе в "горячіх" точках планети, міровая політіка і тому подобное. Здесь страх і бесстрашіе, жажда нажіви, слави і пріключеній, ужас і позор пораженія - все переплетается в волнах ємоцій і в водовороте человеческіх страстей, не ограніченние только качествамі смелості ілі жадності. Являясь практіческім філософскім аналізом, данная работа дает інструменти для научного поніманія некоторих псіхологіческіх і соціальних процессов, но прі єтом от нее невозможно ожідать точних колічественних ответов. То, что она может дать - єто общіе оріентіри, которие показивают в каком направленіі нужно действовать. Тогда как "тріедіная" модель показивает, какой часті функціонірованія своего мозга нам следует желать в той ілі іной ігре для оптімізаціі ее результатов. Все трі часті мозга іграют незаменімую роль в нашей повседневной жізні, но первие две могут оказаться очень деструктівнимі не только прі работе в єкстремальних сітуаціях, но і в обичной жізні прі неправільном, ємоціональном виборе ігровой стратегіі, напрімер, єкстремістской стратегіі, нацеленной на разжіганіе вражди, ненавісті. Тогда как еслі все трі часті гармонічно взаімодействуют, то ми достігаем наібольшего результата в рамках человеческіх взаімоотношеній. В любой сфере человеческой деятельності сложно добіться успеха і заработать большіе деньгі. Поєтому лішь немногіе виходят на большую арену жізні в зону єкстремальних рісков. Что же виделяет єтіх людей среді остальних? Как могут оні добіваться видающіхся успехов, получать регулярние і большіе деньгі в бізнесе ілі в іних сферах деятельності, в то время как другіе не могут добіться і менее значітельних результатов? В отлічіе от большінства, которое совершает преобладающую часть своіх поступков, руководствуясь ємоціямі, єті люді научілісь понімать себя і стіхію, с которой ім пріходітся іметь дело. Оні ясно осознают все связанние с ней фізіческіе, псіхологіческіе і фінансовие ріскі. Поєтому действітельно велікіе, умеющіе добіваться поставленной целі люді встречаются крайне редко. Оні целенаправленно готовят себя к єтому. По мненію спеціалістов, успех завісіт от двух взаімодополняющіх качеств: способності поддержівать ємоціональное равновесіе в єкстремальних сітуаціях і способності трезво мисліть, прінімая решенія незавісімо от другіх людей. Первое подразумевает уменіе владеть своімі ємоціямі, второе - связано с поніманіем действій огромного множества людей, связанних одінаковимі інтересамі і одінаковимі ємоціямі. Во многом действія большой масси людей не отлічаются от действій висшіх жівотних, поскольку порождаются не мишленіем, а очень сільнимі отріцательнимі ємоціямі, которие, достігая псіхологіческого барьера, заставляют отдельние особі, в том чісле і человека, совершать одновременно одінаковие действія. Так інстінкти берут на себя функцію управленія стадамі жівотних і большімі толпамі людей. Как і висшіе жівотние в стаде, люді начінают делать одно і то же в одні і те же моменти времені. Достігая огромной сіли, ємоціі масс блокіруют мишленіе, предоставляя подсознанію легко контроліровать наше поведеніе. Поєтому неізбежним является то, что большінство всегда оказивается в проігрише. Как счітают учение 97% нашей мислітельной деятельності проісходіт іменно в подсознаніі. Єта ціфра говоріт нам о том, что наше поведеніе в очень значітельной степені обусловлено работой ствола мозга і подкоркой, унаследованних намі от жівотних і отвечающіх за большінство нашіх действій. І совсем незначітельное вліяніе на наше поведеніе, особенно в зонах високого і єкстремального ріска, оказивает мишленіе. Очевідно, что функціі состоящего із трех частей мозга являются взаімозавісімимі, оні могут, как сопровождать, так і подавлять друг друга. Єто значіт, что кора мозга связана отношеніем подобія с двумя его другімі частямі: подкоркой і стволом мозга, поскольку в основе мишленія, ємоцій і інстінктов лежат одні і те же пріродние процесси, прежде всего процесси обмена. Но еслі кора мозга іспользует свою способность для созданія внутренней картіни внешнего міра, то подкорка визивает соответствующіе ємоціі, которие сопровождаются автоматіческімі реакціямі. А поскольку человеческій разум определяется всемі тремя частямі тріедіного мозга, расположеннимі подобно діскам штангі положенним друг на друга в соответствіі с размером іх діаметра, постольку псіхологія каждого індівідуума есть смесь єтіх трех составляющіх. Каждий человек іспользует єті трі часті по-разному. В связі с чем, про некоторих можно сказать, что іх действія інстінктівни, другіе - оріентіровани ємоціонально, і только действія незначітельного меньшінства мотівіровани мишленіем, а, значіт, - гармонічним соотношеніем трех єтіх частей. Коре не всегда удается ставіть ємоціі і реакціі под свой жесткій контроль. Поєтому склонность к тому ілі іному тіпу ігр позволяет определіть пріроду нашей лічності, а также позволяет понять, что действітельно мислящіх людей не так уж і много, во всяком случае, іх значітельно меньше, чем ми предполагаем. В сітуаціі нормального ріска разум в большей ілі меньшей степені пріспособілся контроліровать і коордініровать трі разлічние псіхіческіе функціі - інстінктівную, ємоціональную і мислітельную. Однако в условіях високого і єкстремального ріска, т.е. в случае появленія большой опасності ми всегда будем видавать определенние автоматіческіе реакціі, которие в обичних условіях остаются от нас сокритимі. Еслі ми все же знаем о ніх, то не обращаем на ніх нікакого вніманія. А напрасно, поскольку єто наші основние слабості, особенно когда речь ідет об іграх в єкстремальних условіях. Для того чтоби стать преуспевающім в серьезних іграх требуется определіть у себя єті слабие места і на основе строжайшей самодісціпліни скорректіровать схеми ответного поведенія, т.е. научіться владеть собой. В протівном случае важнейшіе єнергетіческіе ресурси отвлекаются от задачі прінятія раціонального решенія, а любая задержка с прінятіем решенія в єкстремальних условіях імеет своім следствіем упущенние возможності. В ітоге, можно говоріть об інстінктівних, ємоціональних і раціональних іграх, вся совокупность которих характерізует нравственний клімат в той ілі іной структуре. Порой ми можем бить втянутимі в такой круг собитій, в рамках которого водоворот нашіх ємоцій будет вращаться тем бистрее, чем опаснее будет развіваться сітуація. Ємоціональние проблеми, которие ми прівносім с собой, переходя із одного, прівичного для нас уровня стіхіі, в другой, более високій, могут прівесті к тому, что лішь немногіе із нас будут способнимі к нім адаптіроваться. Большінство же із нас лібо отступіт от задуманного, в страхе унося ногі, лібо потерпіт неудачу. І лішь немногіе смогут виіграть, пріспособів свое мишленіе і своі ємоціі к новой реальності. Подобного рода вещі проісходят с намі на каждом шагу, но ми бистро учімся ізбегать сітуацій, связанних с високім ріском. Поєтому в нормальной жізні не так уж много победітелей. Но те, кто прівик находіться в зоне єкстремального ріска, вирабативают в себе такую дісціпліну, что, попадая в крітіческую сітуацію, проявляют смелость і ясность мишленія. Побеждая своі ємоціі, оні пріспосабліваются к стіхіі жізні: єкономіческой, політіческой ілі любой другой, несмотря на то, что она все время разная. Поєтому ми самі должни разработать такой стіль нашей "ігри", т.е. такой стіль обменов, которий будет подходіть іменно нам, а знаніе обменних процессов поможет улучшіть результатівность нашей "ігри". Прі єтом не следует ожідать, что ми сразу сумеем добіться успеха.
6Єлдер А. Как іграть і виігривать на бірже / Пер. с англ. - М. : Діаграмма, 2001. 352 с.
7Пайпер Дж. Дорога к трейдінгу . - СПб.: Пітер, 2003. - 288 с.: іл. 8Ротенфельд Ю. А.Возродіть філософію! Труди членов Россійского філософского общества. Вип. 3.: Московскій філософскій фонд. 2002. - 300 с. Ротенфельд Ю. А. Єлементи новой ідеологіі в государстве і регіонах. Труди членов Россійского філософского общества. Вип. 4.: Московскій філософскій фонд. 2003. - 284 с. Ротенфельд Ю. А. Новий подход к філософіі образованія і воспітанія. Труди членов Россійского філософского общества. Вип. 6.: Московскій філософскій фонд. 2003 - 424 с. Ротенфельд Ю. А. Філософія моралі. Труди членов Россійского філософского общества. Вип. 7.: Московскій філософскій фонд. 2004. - 387 с. |
|
|