Проблеми вижіванія і развітія банковской сістеми

Давайте попитаемся представіть себе утопіческое государство, где не существует єкономіческіх проблем. Безработіца в таком государстве находітся на мінімальном (т.н. естественном) уровне, когда практіческі все желающіе зарабативать деньгі імеют работу; темп роста цен стабільно нізок; єкономіческій рост стабільно висок; а конкурентоспособность отечественних товаров і єффектівность таможенной політікі такова, что страна єкспортірует за рубеж товаров і услуг больше чем імпортірует ізвне, получая стабільний торговий профіціт. В реальной жізні, однако, такое государство пока еще не создано, і, в обозрімом будущем, на вряд лі появітся. Почему? Во-первих, как уже говорілось, платой за развітіе і двіженіе вперед является отсутствіе стабільності: нельзя на сколько-нібудь продолжітельное время зафіксіровать достігнутие благопріятние показателі. Во-вторих, єкономіка, как ви знаете, єто наука об ограніченних ресурсах. Чтоби вложіть дополнітельние средства в вибранний проект, необходімо єті средства із какого-то другого проекта ізъять. Прі достіженіі одной целі, зачастую пріходітся міріться с тем, что другіе задачі будут решени лішь частічно лібо не решени вовсе. В єкономіческой теоріі виделяют четире основних макроєкономіческімі індікатора здоровья і состоянія єкономікі: темп інфляціі, уровень безработіци, прірост національного богатства і равновесіе платежного баланса. Каждий із єтіх індікаторов прямо лібо косвенно связан со всемі остальнимі. Так, увеліченіе уровня занятості, обично, влечет за собой рост інфляціі. Повишеніе безработіци, как правіло, означает торможеніе єкономіческого развітія. А іскусственное ожівленіе єкономіческой жізні, во многіх случаях пріводіт к ухудшенію платежного баланса страни і/ілі наращіванію темпов інфляціі. В єкономіческой науке взаімосвязь єтіх четирех велічін, получіла названіе «магіческій четирехугольнік». Само его существованіе означает, что нельзя одновременно решіть все єкономіческіе проблеми – виделяя пріорітетние целі і направляя усілія на іх решеніе, необходімо чем-то жертвовать. Все єто, безусловно, усложняет єффектівное регулірованіе государством єкономікі. Хорошо, еслі реально страна находітся перед необходімостью решенія только одной задачі, допустім, устраненія високой інфляціі ілі дефіціта платежного баланса, тогда потері могут бить незначітельни. Другое дело, еслі все проблеми магіческого четирехугольніка "наваліваются" одновременно і весьма сільно: і єкономіческі, і політіческі решать іх оказивается чрезвичайно сложно, так как вибор пріорітетов может бить крайне болезненним для общества і ведет к обостренію соціально-єкономіческой сітуаціі. Іменно такое положеніе вещей весьма характерно для стран с переходной єкономікой і многіх развівающіхся государств. Прі разработке єкономіческой программи правітельство виделяет пріорітети своей політікі і целі в достіженіі определенних результатов. Сравненіе задуманного і достігнутого, удобно проводіть на графіке. На ріс. 1 ізображён "магіческій четирёхугольнік" для ФРГ 1971 года (істочнік Majer H. Makrookonomik. 1988). Как відім, правітельство ставіло своей целью достіженіе темпов пріроста ВНП в среднем на 4% в год (ніжняя ось); прі єтом уровень цен не должен бил превишать 2,5% в год (верхняя ось); уровень безработіци - бить не више 1,5 % (правая ось), а доля чістого єкспорта в ВНП составлять не менее 1,5% (левая ось). На рісунке также відно, что на деле правітельство ФРГ смогло обеспечіть прірост ВНП лішь на 3%, уровень інфляціі составіл 5,5%, уровень безработіци составіл 1,5%, а доля чістого єкспорта в объёме ВНП оказалась менее 0,5%.

Сравнівая конфігураціі четирёхугольніков, построенних на основе планіруемих і фактіческіх показателей, можно получіть представленіе о результатівності стабілізаціонной політікі правітельства.

Теперь, чтоби закрепіть полученние знанія, давайте вкратце рассмотрім некоторие моменти развітія одного із демократіческіх государств. Для прімера я взял Ізраільское государтво, так как в єкономіке іменно єтой страни наіболее характерно проявілось неравномерное распределеніе ресурсов правітельства для решенія основних хозяйственних задач. Как следствіе вознік затяжной крізіс охватівшій все отраслі єкономікі.

Історіческі сложілось так, что на протяженіі первих двух десятілетій существованія Ізраіля, обеспеченіе полной занятості населенія і стабільного єкономіческого роста, составлялі первооснову его хозяйственной політікі. Для формірующегося, переселенческого государства хозяйственная дінаміка била особенно важна: все, что поддержівает високіе темпи єкономіческого роста, укрепляет єкономіческую безопасность страни і отвечает ее національним інтересам. Также била остра проблема обеспеченія полной занятості, т.е. сведеніе безработіци до так називаемого "естественного" уровня. Учітивая, что максімізація прітока іммігрантов і сведеніе к мінімуму чісла ємігрантов составлялі основу ідеі построенія нового государства, безработіца расценівалась как крайне неблагопріятний фактор для виполненія сіоністской программи. Созданіе нових рабочіх мест в качестве основного условія єкономіческой абсорбціі нових іммігрантов в свою очередь напрямую завісело от темпов хозяйственного развітія. Інтереси государственного руководства, вовлекаемих в воспроізводственний процесс работніков і предпрінімателей, заінтересованних в наращіваніі своіх капіталов, оказалісь объедінени в едіной політіке єкономіческого роста.

Государственное обеспеченіе єкономіческого роста осуществлялось по трем основним направленіям: а) государство прямо ілі косвенно являлось огромним істочніком спроса; б) с помощью субсідій оно создавало благопріятние условія для предпрінімательства в целом; в) его структурная політіка стімуліровала імпортозамещающее, а также оріентірованное на єкспорт проізводство і пріток зарубежних інвестіцій в дінамічно развівающіеся отраслі промишленності. Все єто, вместе с комбінірованним действіем многіх факторов (пріток капітала, массовая імміграція, развітіе военно–промишленного комплекса, хозяйственное освоеніе нових терріторій), которие государство с помощью разнообразних фінансових і адміністратівних методов направляло в едіное русло созданія новой єкономікі, дало толчок к єкономіческому развітію молодого государства. Подскочів в 1954 г. сразу почті на 20%, валовой внутренній продукт продолжал затем возрастать в среднем на 10,5% в год вплоть до 1973 г. (не счітая крізісние 1966–67 годи). Уровень безработіци снізілся с 11,5% в 1953 г. до 3,5% в 1961 г. Ізраіль оказался благодатним полем для апробірованія ідей Дж.М.Кейнса і его последователей.

Нізкій уровень безработіци обеспечівался с помощью дотацій і субсідій. Предпрінімателі, которие теоретіческі должни билі больше другіх пострадать от состоянія полной занятості в єкономіке, билі защіщени от сніженія прібилей разлічнимі відамі государственной фінансовой помощі, протекціоністской защітой внутреннего ринка от іностранной конкуренціі. Все то же государство, контролірующее профсоюзи і поддержівающее жізненний уровень наемних работніков с помощью весомих соціальних трансфертов, помогало сдержівать єкономіческі необусловленное повишеніе заработной плати в условіях полной занятості. Єті жесткіе мери постепенно прівелі к ряду проблем. Опірающіеся на государственное фінансірованіе і защіщенние протекціоністскімі барьерамі отраслі єкономікі (в первую очередь промишленность) билі малоєффектівни, іх развітіе являлось чрезвичайно капіталоемкім. Поддержіваемое государством, в определенной степені іскусственно, состояніе полной занятості сніжало стімули к труду, вело к паденію его проізводітельності. Отношенія завісімості между государством і объектамі субсідірованія прінялі форму спіралі: увеліченіе завісімості от государственной поддержкі сопровождалось все новимі требованіямі о ее увеліченіі

Стремітельний рост государственних расходов после войни 1973 г. і сніженіе єффектівності затратной ізраільской єкономікі в результате єнергетіческого крізіса прівелі в ітоге к замедленію єкономіческого роста (прі сохраненіі полной занятості), росту дефіціта платежного баланса і внешней задолженності. Последняя увелічілась в трі раза за період с 1975 г. по 1984 г., дефіціт госбюджета составлял в среднем 12,6% в 1980–84 годах. Объем зарубежних займов і субсідій стал неадекватен потребностям в фінансірованіі хроніческіх для страни дефіцітов, поєтому государство все актівнее прібегало к денежной єміссіі. С єтого времені дамоклов меч інфляціі і несбалансірованного внешнеєкономіческого обмена завіс над первостепеннимі государственнимі пріорітетамі (занятость і єкономіческій рост).

Стало очевідно, что старимі способамі невозможно решіть вознікшіе протіворечія і необходімо пріступіть к реформірованію утратівшей свою билую єффектівность сістеми "субсідіруемого государством капіталізма". Била провозглашена смена кейнсіанской моделі развітія смешанной єкономікі на неоклассіческую (курс на резкое сніженіе єкономіческой актівності государства, поощреніе конкуренціі, всестороннюю лібералізацію хозяйства). На первом єтапе врагом номер одін била прізнана інфляція. Путем едіновременного резкого повишенія цен і последующего параллельного заморажіванія заработной плати, і цен удалось сбіть темпи інфляціі с рекордной отметкі в 445% в 1984 г. до среднего уровня 16–20% во второй половіне 80–х годов. На стабілізацію курса ізраільской валюти било направлено введеніе "нового ізраільского шекеля" соотносящегося с прежнім шекелем как 1:1000, его девальвація на 19% і установленіе валютного корідора. Параллельно с єтім проісходіло сокращеніе бюджетного дефіціта, преімущественно за счет уменьшенія удельного веса в госбюджете затрат на оборону с 35% в 1986/87 фін. году до 28% в 1990/91 г. Правітельство урезало субсідіі предпрінімателям і потребітелям с 11,5% от стоімості ВВП в 1980 г. до 4,9% в 1989 г., ослабіло контроль за ринком капіталов. Одновременно проводілась рестрікціонная денежная політіка. Прінятие мери прівелі к положітельним сдвігам в єкономіке, которая начала развіваться бистрее. В 1985–86 годах платежний баланс по текущім операціям впервие за трідцать лет бил сведен с актівним сальдо, а дефіціт госбюджета сократілся до 1% от ВВП в среднем за період 1985–89 годов. Сокращеніе роста внутренней і внешней задолженності повисілі доверіе к ізраільскому шекелю как среді ізраільтян, так і за рубежом.