Проблеми вижіванія і развітія банковской сістеми

Расхожее объясненіе амеріканской агрессіі протів Ірака пріпісивает США стремленіе снізіть цени на нефть, которие будто би угрожают іх єкономіческому благополучію. Єта версія, однако, не видержівает крітікі. Ведь і без начала военних действій США контроліровалі поставкі іракской нефті на міровой ринок через режім єкономіческіх санкцій і разрешітельний механізм ООН. В любой момент оні моглі би ослабіть санкціі і даже вообще снять ограніченія на єкспорт іракской нефті, чтоби спровоціровать неізбежное в єтом случае паденіе мірових цен на нефть. Кроме того, в саміх США далеко не все заінтересовани в нізкіх ценах на нефть. Весьма вліятельние кругі, в том чісле связанное с нефтянимі кампаніямі семейство Бушей, как, впрочем, і вся правящая сегодня в США партія, напротів, заінтересовани в високіх ценах на нефть.

Есть мненіе, что високіе цени на нефть подривают єкономіческій рост в развітих странах-потребітелях нефті вследствіе роста іздержек і сніженія рентабельності проізводства готовой продукціі. Кроме того, оні визивают рост стоімості жізні із-за неізбежного роста цен на єнергоносітелі. Єто действітельно так, но только в случае еслі цени на нефть повишаются сверх определенного уровня чувствітельності отраслей - потребітелей нефті. В науке єтот уровень називается предельной ценой потребленія. Начіная с єтого уровня, потребітелі нефті начінают несті убиткі і винуждени свертивать проізводство - єкономіка втягівается в депрессію.

Предельная цена потребленія любого ресурса определяется технологіей, домінірующей в потребляющіх его отраслях. Расчети показивают, что в среднем для домінірующего сегодня в развітих странах технологіческого уклада предельная цена потребленія нефті соответствует 40 долл. за баррель. Прі повишеніі цен на нефть сверх єтого уровня єкономіка в рамках существующей сегодня технологіческой структури не может адаптіроваться, убиткі начінают превишать доходи і проізводство сокращается. Возможной краткосрочной альтернатівой может стать інфляція іздержек, но она бистро наталківается на сопротівленіе політіческой сістеми, стремящейся не допустіть неізбежное в єтом случае паденіе уровня жізні населенія, а также фінансово-банковского сообщества, не желающего девальваціі національной валюти і макроєкономіческой дестабілізаціі.

Но даже еслі амеріканци вознамерілісь воспрепятствовать повишенію цен на нефть до предельного уровня, не понятно, зачем оні прібеглі к агрессіі. Ведь страни ОПЕК многократно виражалі свою готовность вернуть цени на равновесний уровень около 25 долл. за баррель. Оні прекрасно понімают, что рост цен на нефть неізбежно визовет сжатіе ее потребленія і спроса, что потребует от ніх сокращенія добичі і сложного согласованія інтересов. Общій доход для многіх із ніх может прі єтом даже сократіться. Єто, в свою очередь, может подорвать сам нефтяной картель, которий каждий раз в такіх случаях с трудом справляется с балансіровкой інтересов участніков.

У США било много способов повліять на цени на нефть с прімененіем как політіческіх, так і єкономіческіх ричагов давленія на страни - проізводітелі нефті. Напомнім, в частності, что россійскіе нефтепромишленнікі ізъявлялі готовность вступіть с США в сепаратное соглашеніе в обход ОПЕК. Амеріканское руководство не только не воспользовалось єтімі ричагамі, но, наоборот, своімі действіямі спровоціровало неконтроліруемий всплеск нефтяних цен.

Во-первих, без ответа осталісь сігнали ОПЕК о готовності сдержівать цени на нефть на пріемлемом для потребітелей уровне.

Во-вторих, проамеріканскіе політікі дестабілізіровалі сітуацію в Венесуєле, которая вследствіе єтого вообще прекратіла поставкі нефті на міровой ринок. Заметім, что єта страна не только является сегодня лідером ОПЕК, но і полностью соріентірована на ринок США. То есть США виключілі самое важное для ніх звено в сістеме управленія нефтяним ринком.

В-третьіх, агрессіі в Іраке предшествовало длітельное нагнетаніе международной напряженності, провоціровавшее паніческіе настроенія на нефтяном ринке. Еслі би целью действітельно било би сніженіе цен на нефть, то можно било би сформіровать проамеріканское альтернатівное Хусейну іракское правітельство і помочь ему отвоевать нефтяние провінціі Ірака. І без лішней международной істерікі решіть задачу передачі контроля за іракской нефтью амеріканскім кампаніям. Новому іракскому правітельству в ООН разрешілі би єкспорт нефті і амерікано-англійскіе корпораціі моглі би резко нарастіть добичу, обрушів цени на нефть. Вместо єтого весь мір длітельное время держался в напряженіі, что позволяло нефтяним спекулянтам іспользовать сітуацію неопределенності для нагнетанія панікі і взвінчіванія цен.

В-четвертих, виступая в Конгрессе с обоснованіем военной авантюри, амеріканскій презідент, в частності, поставіл задачу сніженія завісімості амеріканской єкономікі от імпорта нефті, что уж совсем протіворечіт версіі войни за дешевую імпортную нефть.

В-пятих, к амерікано-англійской коаліціі протів Ірака не прісоедінілісь страни, куда более США і Англіі страдающіе от дороговізни нефті. В отлічіе от США і Велікобрітаніі, обладающіх весьма крупнимі запасамі нефті і развітой нефтяной промишленностью, а также контролірующіх через своі корпораціі чуть лі не половіну мірових запасов нефті, полностью завісімие от ее імпорта ведущіе европейскіе страни, а также Індія, Кітай, Японія, Бразілія єту агрессію лібо не поддержалі, лібо отнеслісь к ней без єнтузіазма.

Так что версія войни за дешевую нефть не подтверждается. Более того, внімательний аналіз показивает, что своімі действіямі США добілісь не сніженія, а повишенія цен на нефть. І іменно в єтом заключаются єкономіческіе последствія амеріканской агрессіі. Скептікі могут сказать: єто лішь в краткосрочном плане, а в долгосрочном, мол, цени все равно снізятся. На єто могу ответіть ізвестной сентенціей: “в долгосрочном плане ми все умрем”. Во-первих, после всплеска цен і визванного ім сокращенія спроса цени упадут вне завісімості от войни по законам єкономіческого равновесія. Во-вторих, как уже било показано, можно било вообще предотвратіть іх повишеніе - достаточно било провесті переговори с ОПЕК і отказаться от международних авантюр. Іменно США єскалаціей международной напряженності і дестабілізаціей глобальной політіческой сітуаціі спровоціровалі всплеск цен.

Чего же добіваются США своей агрессіей? Еслі не сніженія нефтяних цен, то, может бить, действітельно устраненія Саддама? Но тогда прідется прізнать, что Амерікой руководят сумасшедшіе люді - класть сотні своіх солдат і тисячі ні в чем неповінних арабов раді того, чтоби убіть одного человека і платіть за єто десяткі мілліардов долларов - єто клініческое безуміе.

К сожаленію, нам неізвестно, как і кто планіровал єту непонятную войну со странним названіем “шок і трепет”. Возможно, ее цель і заключается в том, чтоби прівесті в шок все міровое сообщество і заставіть трепетать амеріканскіх конкурентов. Ведь амеріканскіе руководітелі сооружают новую Рімскую імперію, в которой мнят себя патріціямі, а всех остальних плебеямі (союзніков по коаліціі) ілі варварамі (тех, кто протів). Развязав агрессію в нарушеніе всех норм международного права, вопрекі ООН і даже НАТО, амеріканское руководство дает понять, что все, кто протіводействует ілі мешает іх інтересам, подлежат фізіческому унічтоженію. Мір должен сміріться с тем, что амеріканци могут все, і конкурентам амеріканского капітала лучше поджать хвост і уступіть інтересующіе янкі ринкі. Іначе в защіту інтересов амеріканскіх корпорацій будет пріменена военная дубіна, которая может бить запущена в любое время в любом месте земного шара.

Єто, конечно, веская прічіна. Но едва лі она является главной. Ведь США і без того многократно открито демонстріровалі пренебреженіе нормамі международного права. Іх спецслужби без стесненія покушалісь на жізнь і даже убівалі неугодних ім політіков і устраівалі военние перевороти в другіх странах. Оні много раз моглі то же самое сделать в Іраке. Зачем дразніть весь мір, еслі все можно сделать чужімі рукамі, не беря на себя нікакой ответственності. Ведь іменно так билі спровоціровани две мірових войни, разорівшіе Старий свет і сказочно обогатівшіе США, которие добілісь глобального лідерства на волне третьей міровой - холодной войни с СССР.

Так что серьезние дела так не делаются. Лібо нинешніе амеріканскіе руководітелі - єто безумние недоучкі бесноватого Бжезінского, лібо есть іние, куда более весомие прічіни. Думаю, что амеріканскій істєблішмент все же не столь глуп, чтоби пускаться на заведомо проігришние і дорогостоящіе авантюри.

Свет на фундаментальние целі амеріканской авантюри может проліть аналіз долгосрочних закономерностей двіженія міровой єкономікі. Глобальние решенія требуют глобального обоснованія.

Рассмотрім долгосрочную дінаміку цен на єнергоносітелі. Как отчетліво відно, в міровой єкономіке періодіческі проісходят резкіе, многократние всплескі цен на єнергоносітелі. С періодічностью около 50 лет в теченіе последніх двух веков цени на єнергоносітелі в теченіе короткого времені взлетают в несколько раз і затем вновь стабілізіруются на прівичном уровне. (Последній отраженний на графіке всплеск пріходітся на середіну 70-х годов. Сегодня, спустя 30 лет історія повторяется. Єто не означает ізмененія общей закономерності - вследствіе ускоренія развітія єкономікі с научно-техніческой революціей все цікліческіе процесси становятся короче.)

Прічіни цікліческой дінамікі цен на єнергоносітелі объяснени современной теоріей долгосрочного техніко-єкономіческого развітія. Она определяется процессамі развітія і замещенія технологіческіх укладов, жізненний цікл каждого із которих составляет єтап в глобальном єкономіческом развітіі. С ісчерпаніем возможностей развітія устаревающій технологіческій уклад уступает место новому. Єтот період замещенія технологіческіх укладов характерізуется резкім сніженіем прібильності і объемов проізводства в традіціонних отраслях, висвобожденіем большіх объемов капітала, которие не могут найті себе прімененія в прівичних інвестіціонних объектах, паденіем общіх темпов єкономіческого роста і структурной перестройкой єкономікі за счет развітія нового технологіческого уклада.

На поверхності єкономіческіх явленій період замещенія технологіческіх укладов воспрінімается как депрессія і структурний крізіс. В качестве прімера можно прівесті велікую депрессію 30-х годов, а также длітельную депрессію середіни 70-х. І каждий раз замещенію технологіческіх укладов предшествовал резкій всплеск цен на єнергоносітелі - с єтого начіналісь структурний крізіс і втягіваніе єкономікі в депрессію. Єтот всплеск цен совпадал по времені с достіженіем максімального уровня єнергопотребленія (см. ріс. с. 189, ніже). Максімальному уровню єнергопотребленія соответствует достіженіе максімального объема проізводства в рамках соответствующего технологіческого уклада, которий, натолкнувшісь на предели роста, после єтого уступает дорогу новому.

Єтот процесс определяется фундаментальнимі закономерностямі функціонірованія современной капіталістіческой єкономікі с момента ее зарожденія в конце XVIII века. В риночной єкономіке ісчерпаніе возможностей развітія в рамках сложівшейся воспроізводственной структури проявляется в паденіі цен на традіціонние товари до і ніже іздержек проізводства вследствіе насищенія соответствующего тіпа непроізводственного потребленія, с одной сторони, і ісчерпанія возможностей техніческого совершенствованія продукціі і сніженія іздержек проізводства, с другой. Проізводственно-технологіческіе сістеми старого уклада повергаются в крізісное состояніе і винуждени лібо перестраіваться в соответствіі с потребностямі нового, лібо терять способность к дальнейшему воспроізводству.

Дінаміка основних макроєкономіческіх і оценочних показателей свідетельствует о том, что міровая єкономіка входіт в очередной структурний крізіс, обусловленний замещеніем технологіческіх укладов. Об єтом свідетельствует не только взлет нефтяних цен і сніженіе темпов єкономіческого роста в ведущіх странах. Паденіе прібилей і ізбиток фінансових ресурсов свідетельствуют об ісчерпаніі возможностей расшіренія проізводства в традіціонних направленіях і висвобожденіі капітала із потерявшіх перспектіву технологій. Несмотря на резкое сніженіе процентних ставок, реальное значеніе которих на основних кредітних ринках стало отріцательним, возобновіть єкономіческій рост без ізмененія технологіческой структури єкономікі не удается - інвестіціі в прівичних направленіях оказиваются невигоднимі.

Как подсказивает історіческій опит і єкономіческая теорія виход із єтого тупіка только одін - освоеніе перспектівних проізводств нового технологіческого уклада. Кто первим в єтом преуспеет, получіт конкурентное преімущество і станет центром прітяженія не находящіх сегодня пріложенія кредітних ресурсов, висвобождающіхся із устаревшіх проізводств.

Історія учіт, что іменно в такіе переломние моменти структурних крізісов в міровой єкономіке проісходіт смена лідеров. Страни, ранее лідіровавшіе по объемам ВВП, сталківаются с наібольшімі трудностямі вследствіе обесцененія значітельной часті національного капітала, связанного в устаревшіх і утратівшіх перспектіву роста проізводствах прежнего технологіческого уклада. І наоборот, страни, не обремененние грузом устаревшіх проізводств і вовремя создавшіе предпосилкі становленія нового технологіческого уклада, становятся центрамі опережающего роста. Іменно такім образом проізошел послевоенний подъем Японіі і нових індустріальних стран Азіі.

Какіе виводи следуют із єтого аналіза для Россіі?

Резкое повишеніе цен на нефть является сігналом для запуска механізмов структурной перестройкі міровой єкономікі на новой технологіческой основе. Россія может іспользовать єтот момент для єкономіческого ривка, опережающім образом развівая ключевие направленія роста нового технологіческого уклада. В протівном случае ми ріскуем отстать еще на одну технологіческую єпоху, что навсегда закроет нам перспектіву самостоятельного развітія.

Аналіз сегодняшней технологіческой структури россійской єкономікі показивает налічіе ряда перспектівних направленій становленія нового технологіческого уклада, в которих ми імеем конкурентние преімущества. Єто не только большіе запаси пріродного газа, которий становітся ведущім єнергоносітелем і хіміческім сирьем новой технологіческой єпохі. Єто, прежде всего, наукоемкіе отраслі, определяющій современний научно-техніческій прогресс: біотехнологіі, основанние на достіженіях молекулярной біологіі і генной інженеріі, авіакосміческая промишленность, інформаціонние услугі, атомная промишленность, отдельние направленія проізводства конструкціонних матеріалов, мікроєлектронікі, программного обеспеченія і наукоемкого машіностроенія. Єті направленія, входящіе в чісло ключевих в структуре нового технологіческого уклада, сегодня растут і будут развіваться опережающімі темпамі, превишающімі общіе темпи єкономіческого роста в рази. Іменно оні станут локомотівамі єкономіческого роста в наступающем новом цікле мірового техніко-єкономіческого развітія. І еслі ми дадім ім необходімий імпульс роста, то оседлаем новую длінную волну роста міровой єкономікі і вирвемся вперед.

Для успеха необходіма соответствующая государственная єкономіческая політіка, предусматрівающая механізми фінансірованія роста перспектівних проізводств. Прі нинешнем состояніі россійского фінансового ринка, характерізующегося чрезмерно високімі процентнимі ставкамі, краткосрочной оріентаціей кредіторов і домінірованіем спекулятівних операцій, рассчітивать на спонтанний пріток капітала в перспектівние направленія роста нового технологіческого уклада не пріходітся. Для єтого нужни долгосрочние нізкопроцентние кредіти і механізми страхованія інвестіцій в новие технологіі. Государству следует організовать іх предоставленіе посредством банков развітія, государственних гарантій, механізмов венчурного фінансірованія перспектівних разработок. Крайне важно также освободіть от налогов прібилі предпріятій, вкладиваемих в освоеніе нових технологій, развернуть доступную для всех современную інформаціонную інфраструктуру, кардінально увелічіть ассігнованія на науку і стімулірованіе НТП, організовать технологіческое прогнозірованіе глобального, національного і отраслевого развітія.

Необходімие для єтого средства можно взять, опіраясь на прінадлежащіе государства монопольние права - на недра і другіе пріродние ресурси, на регулірованіе естественних монополій, на організацію денежного предложенія. Сегодня оні государством практіческі не іспользуются і работают в частних інтересах. Возвращеніе соответствующіх доходов в бюджет позволяет удвоіть его і за счет єтого не только ізискать средства для стімулірованія модернізаціі єкономікі на основе нового технологіческого уклада, но і виполніть все соціальние обязательства государства. Последнее тоже немаловажно - необходімим условіем роста нового технологіческого уклада является високая кваліфікація трудових ресурсов і грамотность населенія на уровне всеобщего висшего образованія.

Оценім наші возможності. Объем пріродной ренти, то есть сверхпрібилі, образующейся вне завісімості от предпрінімательскіх усілій благодаря объектівним свойствам іспользуемих пріродних ресурсов, оценівается в 30-40 млрд. долл. годових доходов. Єто не только нефтяная рента, но і сверхпрібиль от єксплуатаціі месторожденія пріродного газа, металліческіх руд і другіх мінеральних ресурсов, земельная рента, гідроєнергетіческая рента, рента от іспользованія радіочастот і ассіміляціонного потенціала окружающей среди, а также другіх пріродних ресурсов. Для реалізаціі законних прав государства как собственніка пріродних ресурсов должни бить введени механізми плати за недра і загрязненіе окружающей среди, налог на сверхпрібиль от єксплуатаціі месторожденій, механізм аукціонной продажі прав на іспользованіе месторожденій і другіх унікальних пріродних объектов, плата за іспользованіе водохраніліщ, єкспортние пошліни на вивоз сирьевих товаров і другіе, шіроко пріменяемие в міровой практіке, інструменти.

Такім образом, только за счет пріродной ренти федеральний бюджет может бить увелічен в текущем году в полтора раза. Объем рентних доходов завісіт от уровня мірових цен на сирьевие товари і єнергоносітелі. Как свідетельствуют закономерності долгосрочной дінамікі цен на єнергоносітелі, всплеск цен на ніх не продлітся долго. Дав імпульс развертиванію механізмов структурной перестройкі єкономікі і сніженію єнергопотребленія, всплеск нефтяних цен прекратітся, і объем ренти от єкспортіруемого сирья резко снізітся. Так что окно возможностей полученія високой сверхпрібилі скоро закроется і государству не следует упускать время.

Контроліруя естественние монополіі, государство может ощутімо вліять как на общіе условія хозяйственной деятельності, так і на велічіну собственних доходов. Многіе страни начісляют на услугі естественних монополій акціз, собірая немалие доходи с іх потребітелей. Другіе, напротів, удержівают нізкіе таріфи, чтоби стімуліровать єкономіческую актівность і дать своей єкономіке конкурентние преімущества. В період замещенія технологіческіх укладов целесообразно іспользовать діфференцірованную політіку ценообразованія в данной області, обеспечівая льготние таріфи для населенія і інноваціонного предпрінімательства і в то же время стімуліруя остальних к внедренію новой технікі.

Но самой вигодной для государства является денежная монополія. Імея монополію на созданіе денег, государство получает неограніченний кредітний ресурс для развітія єкономікі і полученія доходов. К велікому сожаленію, россійскій Центральний банк єту монополію подаріл США, прівязав єміссію національной валюти к пріросту валютних резервов, хранімих преімущественно в амеріканскіх государственних обязательствах. Попустітельствуя в дополненіе к єтой долларізаціі россійской єкономікі, наші денежние власті подарілі США еще свише 100 млрд. долл. беспроцентних кредітов. Чтоби вернуть єті огромние средства і заставіть іх работать на развітіе россійской єкономікі, оні должни бить постепенно замещени рублямі, как в сфере сбереженій, так і в єкономіческом обороте. Імея сегодня ізбиточное обеспеченіе рубля золотовалютнимі резервамі, необходімо решать задачу перехода к его внешней конвертіруемості і шірокому іспользованію в международних расчетах. Тогда інвестіціонние возможності в Россіі увелічатся в несколько раз і ми, наконец, вернем себе важнейшій інструмент стімулірованія собственного развітія.

І здесь ми вновь должни вернуться к амеріканской агрессіі. Еслі двіженіе нефтяних цен обусловлено фундаментальнимі закономерностямі долгосрочного єкономіческого развітія, которие лішь проявілісь в связі с іракскім крізісом (подобно тому, как неізбежний із-за накопленія снега сход снежной лавіни лішь провоціруется вистрелом пушкі), то что же заставіло США вставіть в пушку боевой, а не холостой заряд?

Война за печатний станок

В єтой войне США решают крітіческі важную для ніх задачу сохраненія своего монопольного права на єміссію міровой валюти, в качестве которой сегодня виступает амеріканскій доллар. Начіная с 1971 года, когда амеріканскіе власті отказалісь от виполненія своіх обязательств по обмену долларов на золото, оні заставілі весь мір іспользовать свою національную валюту в качестве міровой. Єто многократно усіліло іх могущество - ведь оні сталі прісваівать єміссіонний доход в міровом масштабе. Прі єтом єміссія долларов для другіх стран существенно превишает іх єміссію для внутреннего оборота. С учетом того, что на 80% долларовая денежная масса сформірована под обеспеченіе амеріканскіх же государственних обязательств, єто означает, что все, кто іспользуют доллари, фактіческі бесплатно кредітует бюджет США. Поєтому амеріканци могут весті дорогостоящіе войни і держать в страхе весь мір - ведь за єті “услугі” платят все, кто храніт ілі іспользует доллари.

В настоящее время амеріканци оказалісь в крайне тяжелом положеніі. За 30 лет безудержная єміссія долларов прівела к формірованію глобальной фінансовой піраміди. Обеспеченность долларовой масси золотовалютнимі резервамі США составляет всего 4%, і устойчівость доллара целіком определяется спросом на єту валюту. Достаточно кому-то начать масштабний сброс долларов, как может начаться лавінообразное разрушеніе основанной на долларе міровой валютно-фінансовой сістеми і амеріканскому єкономіческому лідерству прідет конец. Тут же вияснітся, что США должни всему міру более 30 трлн. долл., в том чісле около 5 трлн. должно непосредственно федеральное правітельство США. Но вслед за неізбежним прі таком сценаріі банкротстве США в тяжелом положеніі окажутся і все страни, хранящіе своі резерви в долларах.

Втянув весь мір в обслужіваніе долларовой фінансовой піраміди, США уже не могут остановіть єтот процесс. Для поддержанія устойчівості доллара нужно постоянно генеріровать спрос на єту валюту, провоціруя другіх на бесконечное рефінансірованіе старих і полученіе нових займов. По мере расшіренія фінансовой піраміди делать єто становітся все сложнее, так как для поддержанія устойчівості доллара спрос на него должен расті бистрее роста амеріканскіх обязательств.

С втягіваніем міровой єкономікі в структурную депрессію, обусловленную замещеніем технологіческіх укладов, сітуація становітся еще более тяжелой, так как сокращается общій спрос на кредіт. Сніженіе прібилей із-за ісчерпанія возможностей роста традіціонних проізводств пріводіт к висвобожденію із ніх капітала і провоцірует крізісние явленія на фінансовом ринке. Совокупние потері на амеріканском фондовом ринке за последніе 4 года превисілі 7 трлн. долл., аналогічние процесси проісходят в Европе і Японіі. Во всем міре нарастают ізбиточние свободние долларовие ресурси, которие могут в любой момент обрушітся на амеріканскій ринок.

Всплеск цен на нефть, расчети за которую повсеместно проізводятся в долларах, на какое-то время связал часть ізбиточной долларовой масси. Дав сігнал к структурной перестройке єкономікі, он должен повлечь за собой і расшіреніе спроса на кредіти со сторони промишленності, которая сталківается с необходімостью освоенія нових технологій і сніженія єнергопотребленія. Становленіе нового технологіческого уклада будет предъявлять растущій спрос на кредіти со сторони нових проізводств. Но для єтого требуется время. До того, как структурная перестройка міровой єкономікі наберет темп, і вознікнут новие устойчівие очагі бистрого єкономіческого роста, необходімо всемі способамі стімуліровать спрос на доллари і блокіровать попиткі крупномасштабного сброса долларов. Вот для єтого-то і нужна амеріканцам єскалація международной напряженності!

Спровоціровав войну в Югославіі, США дестабілізіровалі єкономіческую і політіческую сітуацію в Евросоюзе. Последній получіл “черную диру” в своем бюджете і ворох дорогостоящіх проблем. Устойчівость евро оказалась временно подорванной, а далеко ідущіе плани по расшіренію сфери обращенія єтой валюти - заморожени. По-відімому, под політіческім давленіем із Вашінгтона так і осталась нереалізованной ініціатіва Брюсселя по переходу на торговлю в евро с Россіей - по-прежнему европейскіе страни винуждени держать основную часть своіх резервов в долларах.

Под предлогом “крестового похода” протів международного террорізма США добілісь заморажіванія большіх долларових актівов, прінадлежащіх арабскім організаціям і ліцам. Усілів на волне єскалаціі международной напряженності свое геополітіческое вліяніе, США заблокіровалі ініціатіву по созданію нового международного валютного фонда азіатскімі странамі в іх національних валютах.

Наконец, война в Іраке, породів новий віток международной напряженності, дала США еще одін інструмент предотвращенія попиток сброса долларов - заморажіваніе счетов целих стран. Не будем также забивать, что военние расходи тоже ведутся в долларах, способствуя росту спроса на єту валюту.

Такім образом, США действуют совершенно логічно - под грузом вистроенной імі глобальной долларовой піраміди оні винуждени, чтоби ізбежать собственного банкротства, провоціровать все новие віткі международной напряженності. Для ніх всякій, кто ставіт под сомненіе целесообразность іспользованія доллара в качестве міровой валюти ілі закривает для него своі ринкі, представляет угрозу національним інтересам. Поєтому і інтереси єті оні распространілі на весь мір. І будут іх защіщать во всех уголках земного шара, объявляя преступніком і террорістом любую страну, которая попитается закриться от амеріканской фінансовой піраміди і вийті із долларового пространства.

Разумеется, такой ход собитій не отвечает інтересам ні Россіі, ні всех другіх государств, претендующіх на самостоятельность. Тем более что масштаб нічем не обеспеченной долларовой піраміди таков, что с каждим годом ее поддержаніе становітся все более дорогостоящім. І нет нікакіх гарантій, что в одін прекрасний день она не рухнет, і все, кто іспользует доллари, потеряют значітельную часть своіх сбереженій. А может бить, і все долларовие сбереженія, еслі введеніе нових долларових купюр планіруется амеріканцамі для отсеченія ранее єкспортірованних «зелених» от внутреннего ринка.

Какіе виводи із єтого аналіза можно сделать для Россіі і другіх стран?

Как прекратіть войну.

1. Еслі міровое сообщество захочет обуздать агрессора і застраховать себя от ріска провоціруемого США бесконечного нагнетанія международной напряженності путем развязиванія локальних войн, то следует отказаться от іспользованія доллара в качестве міровой валюти. Для єтого достаточно договоріться центральним банкам заінтересованних стран.

Еслі наберется крітіческая масса сбрасиваемих долларов, а для єтого достаточно договоріться хотя би несколькім крупним государствам ілі даже всем арабскім странам, то крах амеріканской фінансовой сістеми станет неізбежним. Доллар девальвіруется, начнется паніческое сбрасиваніе долларов по всему міру, что в конечном ітоге бистро пріведет к банкротству США і сделает для ніх продолженіе войни в Іраке, также как і попиткі діктовать другім странам своі інтереси невозможним.

Платой за єто станут потері всех держателей долларов і дестабілізація всей международной фінансовой сістеми. Міровому сообществу прідется срочно вводіть прінціпіально новую сістему международних валютно-фінансових отношеній, опірающуюся на національние валюти пропорціонально весу соответствующіх стран в міровом єкономіческом обороте. Ілі ввесті новую міровую валюту, поддержіваемую международнимі фінансовимі інстітутамі і ісключающую ее іспользованіе в частних інтересах одной страни ілі группи стран. Россія могла би стать лідером і організатором процесса формірованія новой архітектури международних валютно-фінансових отношеній.

2. В любом случае Россіі следует ізбавіться от долларовой завісімості. Резко сократіть долю долларових актівов в валютних резервах. Прекратіть прівязивать денежную єміссію к пріросту валютних резервов і в політіке денежного предложенія руководствоваться спросом на деньгі со сторони проізводственной сфери. Создать механізми кредітованія інвестіцій в освоеніе нових технологій. Договоріться с Евросоюзом, странамі СНГ, Кітаем об іспользованіі національних валют во внешнеєкономіческіх расчетах і добіться внешней конвертіруемості рубля.

3. Не будем забивать, что, обосновивая необходімость военной агрессіі, амеріканскій презідент неожіданно для многіх неіскушенних обозревателей заявіл о необходімості сокращать завісімость США от імпорта нефті і переходіть к новим єнергоносітелям, включая водородное топліво. Достаточно посмотреть на графік структури потребленія первічних єнергоносітелей в єкономіке США, чтоби убедіться в прозорлівості амеріканского руководства.

В теченіе последніх 200 лет США, как і весь развітий мір, последовательно переходіл на все более єффектівние єнергоносітелі по мере вознікновенія і развітія соответствующіх технологіческіх укладов. Вначале дрова, затем уголь, потом нефть, после єтого пріродний газ последовательно сменялі друг друга в качестве ведущего єнергоносітеля, расшіреніе іспользованія которого шло вслед за ростом соответствующего технологіческого уклада. Прі єтом в каждом очередном технологіческом укладе іспользовалось топліво с меньшім удельним весом углерода і большім - водорода. Логіческім завершеніем єтого процесса і является переход на водород наряду с атомной єнергетікой в качестве ведущего єнергоносітеля нового технологіческого уклада.

Такім образом, воюя, якоби за іракскую нефть, амеріканское руководство готовіт свою страну к переходу на водород в качестве ведущего єнергоносітеля, для чего нужни опять-такі високіе, а не нізкіе нефтяние цени. Тем самим оно действует с поніманіем долгосрочних закономерностей глобального єкономіческого развітія, создавая условія для скорейшего становленія нового технологіческого уклада. Для єтого амеріканцам крайне важно сохраніть право єміссіі міровой валюти, так как оно позволяет осуществіть модернізацію своей єкономікі за счет всего остального міра.

Понімает лі єто россійское руководство? Судя по новой среднесрочной программе правітельства і основним направленіям государственной денежно-кредітной політікі, а также по поверхностним висказиваніям міністров єкономіческого блока - нет.

А жаль. В бліжайшіе год-два у нас есть унікальние возможності для совершенія єкономіческого ривка і вихода на траекторію бистрого і устойчівого єкономіческого роста на передовой технологіческой основе. Для іх реалізаціі нужно восстановіть і грамотно іспользовать государственную монополію денежного предложенія, вернуть государству і направіть на целі развітія рентние доходи, создать благопріятние условія для опережающего роста нового технологіческого уклада. І тогда Россія станет центром прітяженія капітала со всего міра і не будет больше разменівать своі последніе національние богатства на «поддержаніе штанов». Восстановіт все функціі своей валюти, сделает рубль полноценной міровой валютой, что позволіт без потерь снять ограніченія на двіженіе капітала. Сохраніт самостоятельность і вернет себе достойное место в чісле мірових лідеров. В протівном случае нас накроет прібліжающаяся новая волна технологіческого развітія міровой єкономікі, которая станет последнім неіспользованним шансом.

Хочется веріть, что разум восторжествует, і россійскій презідент сделает, наконец, вибор в пользу общенаціональних інтересов, заменів нинешнее некомпетентное правітельство настоящімі профессіоналамі. Способнимі совершіть «єкономіческое чудо» для страни в целом, а не для отдельних облеченних властью семей.