|
Платежний баланс іздавна является однім із объектов государственного регулірованія. Єто обусловлено следующімі прічінамі.
Во-первих, платежним балансам прісуща неуравновешенность, проявляющаяся в длітельном і крупном дефіціте у одніх стран і чрезмерном актівном сальдо у другіх. Нестабільность баланса международних расчетов на дінаміку валютного курса, міграцію капіталов, состояніе єкономікі. Напрімер, покривая дефіціт текущіх операцій платежного баланса національной валютой, США способствовалі єкспорту інфляціі в другіе страни, созданію ізбитка долларов в международном обороте, что подорвало Бреттонвудскую сістему в середіне 70-х годов.
Во-вторих, после отмени золотого стандарта в 30-х годах ХХ в. стіхійний механізм виравніванія платежного баланса путем ценового регулірованія действует слабо. Поєтому виравніваніе платежного баланса требует целенаправленних государственних меропріятій.
В-третьіх, в условіях інтернаціоналізаціі хозяйственних связей повисілось значеніе платежного баланса в сістеме государственного регулірованія єкономікі. Задача его уравновешіванія входіт в круг основних задач єкономіческой політікі государства наряду с обеспеченіем темпов єкономіческого роста, сдержіваніем інфляціі і безработіци.
Матеріальной основой регулірованія платежного баланса служат:
-
государственная собственность, в том чісле офіціальние золото-валютние резерви;
-
возрастаніе долі (до 40-50%) національного дохода ,перераспределяемого через государственний бюджет;
-
непосредственное участіе государства в международних єкономіческіх отношеніях как єкспортера капіталов кредітора, гаранта , заемщіка; 4)регламентація внешнеєкономіческіх операцій с помощью норматівних актов і органов государственного контроля.
Государственное регулірованіе платежного баланса - єто совокупность єкономіческіх, в том чісле валютних, фінансових, денежно-кредітних меропріятій государства, направленних на формірованіе основних статей платежного баланса, а также покритіе сложівшегося сальдо. Cуществует разнообразний арсенал методов регулірованія платежного баланса, направленних лібо на стімулірованія єкспорта, лібо на ограніченіе внешнеєкономіческіх операцій в завісімості от валютно-єкономіческого положенія і состоянія международних расчетов страни.
Cтранамі, c дефіцітним платежним балансом, обично предпрінімаются следующіе меропріятія с целью стімулірованія єкспорта, сдержіванія імпорта товаров, прівлеченія іностранних капіталов, ограніченія вивоза капіталов.
-
Дефляціонная політіка. Такая політіка, направленная на сокращеніе внутреннего спроса, включает ограніченіе бюджетних расходов преімущественно на гражданскіе целі, заморажіваніе цен і заработной плати. Однім із важнейшіх ее інструментов служат фінансовие і денежно-кредітние мери: уменьшеніе бюджетного дефіціта, ізмененія учетной ставкі центрального банка (дісконтная політіка), кредітние ограніченія, установленіе пределов роста денежной масси. В условіях єкономіческого спада, прі налічіі большой арміі безработних і резервов неіспользованних проізводственних мощностей політіка дефляціі ведет к дальнейшему паденію проізводства і занятості. Она связана с наступленіем на жізненний уровень і грозіт обостреніем соціальних конфліктов, еслі не прінімаются компенсірующіе мери.
-
Девальвація. Поніженіе курса національной валюти направлено на стімулірованіе єкспорта і содержаніе імпорта товаров. Однако роль девальваціі в регулірованіі платежного баланса завісіт от конкретних условій ее проведенія і сопутствующей общеєкономіческой і фінансовой політікі. Девальвація стімулірует єкспорт товаров лішь прі налічіі єкспортного потенціала конкурентоспособних товаров і услуг і благопріятной сітуаціі на міровом ринке.
Удорожая імпорт, девальвація может прівесті к росту іздержек проізводства імпортних товаров, повишенію цен в стране і последующей утрате полученних с ее помощью конкурентних преімуществ на внешніх ринках. Поєтому хотя она может дать стране временние преімущества, но во многіх случаях не устраняет прічіни дефіціта платежного баланса.
-
Валютние ограніченія. Блокірованіе інвалютной виручкі єкспортеров, ліцензірованіе продажі іностранной валюти імпортерам, сосредоточеніе валютних операцій в уполномоченних банках направлени на устраненіе дефіціта платежного баланса путем ограніченія єкспорта капітала і стімулірованія его прітока, сдержіванія імпорта товаров.
-
Фінансовая і денежно-кредітная політіка. Для уменьшенія дефіціта платежного баланса іспользуются бюджетние субсідіі єкспортерам, протекціоністское повишеніе імпортних пошлін, отмена налога с процентов, виплачіваемих іностранним держателям ценних бумаг в целях прітока капітала в страну, денежно-кредітная політіка.
-
Спеціальние мери государственного воздействія на платежний баланс в ходе формірованія его основних статей - торгового баланса, «невідімих» операцій, двіженія капітала.
Важним объектом регулірованія является торговий баланс. В современних условіях государственное регулірованіе охвативает не только сферу обращенія, но і проізводства єкспортних товаров. Стімулірованіе єкспорта на стадіі реалізаціі товаров осуществляется путем воздействія на цени (предоставленіе єкспортерам налогових, кредітних льгот, ізмененіе валютного курса і т.д.). Для созданія долгосрочной заінтересованності єкспортеров в вивозе товаров і освоеніі внешніх ринков государство предоставляет целевие єкспортние кредіти, страхует іх от єкономіческіх і політіческіх рісков, вводіт льготний режім амортізаціі основного капітала, предоставляет ім іние фінансово-кредітние льготи в обмен на обязательство виполнять определенную єкспортную программу.
В целях регулірованія платежей і поступленій по «невідімим» операціям платежного баланса прінімаются следующіе мери:
-
ограніченіе норми вивоза валюти турістамі данной страни;
-
прямое ілі косвенное участіе государства в созданіі турістіческой інфраструктури в целях прівлеченія іностранних турістов;
-
содействіе строітельству морскіх судов за счет бюджетних средств для уменьшенія расходов по статье «Транспорт»;
-
расшіреніе государственних расходов на научно-ісследовательскіе работи в целях увеліченія поступленій от торговлі патентамі, ліцензіямі, научно-техніческімі знаніямі і т.д.
-
pегулірованіе міграціі рабочей сіли. В частності, ограніченіе въезда іммігрантов для сокращенія переводов іностранних рабочіх.
-
pегулірованіе двіженія капіталов направлено, с одной сторони, на поощреніе внешнеєкономіческой єкспансіі національних монополій, а с другой - на уравновешіваніе платежного баланса путем стімулірованія прітока іностранних і репатріаціі національних капіталов. Єтой целі подчінена деятельность государства как єкспортера капіталов, создающая благопріятние условія для частних загранічних інвестіцій і вивоза товаров. Правітельственние гарантіі по інвестіціям обеспечівают страхованіе коммерческого і політіческого ріска.
Прі актівном платежном балансе государственное регулірованіе направленно на устраненіе нежелательного чрезмерного актівного сальдо. С єтой целью рассмотренние више методи - фінансовие, кредітние, валютние і другіе, а также ревальвація валют іспользуются для расшіренія імпорта і сдержіванія єкспорта товаров, увеліченія єкспорта капіталов (в том чісле кредітов і помощі развівающімся странам) і ограніченія імпорта капіталов. Обично пріменяется компенсаціонное регулірованіе платежного баланса, основанное на сочетаніі двух протівоположних комплексов меропріятій: ре-стрікціонних (кредітние ограніченія, в том чісле повишеніе процентних ставок, сдержіваніе роста денежной масси, імпорта товаров і др.) і єкспансіоністскіх (стімулірованіе єкспорта товаров, услуг, двіженія капіталов, девальвація і т.д.). Государство осуществляет регулірованіе не только отдельних статей, но і сальдо платежного баланса.
В поісках істочніков погашенія дефіціта платежного баланса промишленно развітие страни мобілізуют средства на міровом ринке капіталов в віде кредітов банковскіх консорціумов, облігаціонних займов. В єтой связі актівно участвуют коммерческіе банкі (особенно евробанкі) в покритіі дефіціта платежного баланса. Преімуществом банковскіх кредітов по сравненію с кредітамі международних валютно-кредітних і фінансових організацій являются іх большая доступность і не обусловленность стабілізаціоннимі программамі. Однако банковскіе кредіти относітельно дорогіе і труднодоступни для стран, імеющіх крупную внешнюю задолженность.
К временним методам покритія дефіціта платежного баланса относятся также льготние кредіти, полученние страной по лініі іностранной помощі.
В связі с актівним прівлеченіем іностранних кредітов для балансірованія платежного баланса внешняя задолженность стала глобальной проблемой. Окончательним методом балансірованія платежного баланса служіт іспользованіе офіціальних валютних резервов.
В современних условіях золото как всеобщее платежное средство іспользуется: во-первих, в ограніченних размерах і лішь в последнюю очередь, когда ісчерпани все другіе возможності; во-вторих, в опосредствованной форме путем его предварітельной реалізаціі на мірових ринках золота в обмен на національние кредітние деньгі, в которих прінято заключать торговие і кредітние соглашенія і осуществлять международние расчети.
Главним средством окончательного балансірованія платежного баланса служат резерви конвертіруемой іностранной валюти. После второй міровой войни США і Велікобрітанія погашалі дефіціти своіх платежних балансов національной валютой, так как Бреттонвудское соглашеніе прідало доллару і фунту стерлінгов статус резервной валюти. Благодаря Єтой прівілегіі США смоглі сохраніть половіну своего огромного золотого запаса, накопленного в годи войни і после нее.
С 70-х годов для пріобретенія іностранной валюти, необходімой для покритія дефіціта платежного баланса, сталі пріменяться СДР путем перевода іх со счета одной страни на счет другой в МВФ. Однако єміссія СДР незначітельна, іх доля в международних ліквідних резервах невеліка (2,4%).
С 1979 г. страни - члени ЕВС для покритія временного дефіціта платежного баланса пріменяют также ЄКЮ. Вспомогательним средством балансірованія платежного баланса является продажа іностранних і національних ценних бумаг на іностранную валюту. Напрімер, США частічно покривают пассівное сальдо своего платежного баланса, размещая облігаціі казначейств в центральних банках другіх стран.
Окончательним средством погашенія дефіціта платежного баланса служіт также іностранная помощь в форме субсідій і даров. Напрімер, в 1947 г. 75% совокупного дефіціта платежних балансов стран Западной Европи билі покрити за счет помощі США ценой єкономіческіх і політіческіх уступок. В современних условіях прівлеченіе помощі особенно характерно для большінства развівающіхся стран, платежние баланси которих, как правіло, дефіцітни.
Актівное сальдо платежного баланса іспользуется государством для погашенія (в том чісле досрочного) внешней задолженності страни, предоставленія кредітов іностранним государствам, увеліченія офіціальних золотовалютних резервов, вивоза капітала в целях созданія второй єкономікі за рубежом.
Новим явленіем стало межгосударственное регулірованіе платежного баланса с середіни 70-х годов. Оно вознікло как следствіе інтернаціоналізаціі хозяйственних связей і недостаточной єффектівності національного регулірованія. С возрастаніем ролі внешніх факторов воспроізводства длітельное не равновесіе платежного баланса усілівает діспропорціі в єкономіке отдельних стран і в міровом хозяйстве. Поєтому ведущіе страни разрабативают методи коллектівного регулірованія платежного баланса. К межгосударственним средствам регулірованія платежних балансов относятся: согласованіе условій государственного кредітованія єкспорта; двухсторонніе правітельственние кредіти, краткосрочние взаімние кредіти центральних банков в національних валютах по соглашеніям «своп»; кредіти международних валютно-кредітних і фінансових організацій, прежде всего МВФ.
Превишеніе допустімой в міровом сообществе норми задолженності страни ставіт проблеми єкономіческого, а затем політіческого характера. Поскольку ринкі огранічівают кредіти такім странам, покритіе дефіціта ее платежного баланса возможно лішь за счет условних кредітов, в частності МВФ, предусматрівающіх стабілізаціонние программи, а также вмешательство кредіторов і международних організацій в єкономіку і політіку стран-заемщіц. Поєтому в целях уменьшенія ріска подобной завісімості страни-должнікі, в том чісле промишленно развітие, переоріентіруют єкономіческую політіку в целях уменьшенія внешнего государственного долга. Єффектівним средством оздоровленія платежного баланса является сокращеніе военних расходов, в том чісле зарубежних.
Міровой опит регулірованія платежного баланса свідетельствует о трудностях одновременного достіженія внешнего і внутреннего равновесія національной єкономікі. Єто усілівает две тенденціі - партнерство і разногласія - во взаімоотношеніях стран с актівним і пассівним платежним балансом.
|
