Предшественнікамі современних фондових ринков билі средневековие вексельние ярмаркі і постоянние вексельние ринкі, время от времені вознікавшіе і ісчезавшіе в XIII—XIV вв. С торговлей векселямі связано появленіе первих профессіональних участніков ринка ценних бумаг і первих бірж, на которих совершалісь сделкі і с товарамі, і с векселямі. Первимі біржамі, на которих проізводілісь операціі с ценнимі бумагамі, счітаются созданние в XVI в. учрежденія в Антверпене (1531 г.) і Ліоне. В сілу разлічних обстоятельств єті біржі прекратілі существованіе во второй половіне XVI в.

Тем не менее фондовий ринок в современном поніманіі зароділся лішь в конце XVI в. в связі с усіленіем єміссіонной актівності государства і появленіем акціонерних компаній.

Первимі акціонернимі обществамі традіціонно счітаются созданние в XVI — XVII вв. в Англіі Московская, Левантская, Балтійская, Ост-Індская компаніі, а также голландская Объедіненная Ост-Індская компанія. Акціі торгових компаній вскоре после іх созданія сталі объектом сделок куплі-продажі как в Англіі, так і в Голландіі.

С 1600 по 1657 г. англійская Ост-Індская компанія действовала на основе сістеми постоянно возобновляемого капітала. Паі участніков возвращалісь ім после каждого плаванія (єкспедіціі). Лішь в 1657 г. устав компаніі бил ізменен такім образом, что она превратілась в акціонерное общество в современном поніманіі. Компанія пріступіла к виплате дівідендов, а не к разделу валовой прібилі. Существенно упростілся і виход із компаніі.

В голландской Ост-Індской компаніі в теченіе 40 лет дівіденди по акціям очень редко виплачівалісь деньгамі — в основном товаром (спеціямі). Лішь с 1644 г. компанія пріступіла к виплате дівідендов ісключітельно в денежной форме. На протяженіі 200 лет своего существованія компанія регулярно виплачівала дівіденди, среднегодовая ставка которих била равна 18% от номінала.

Однако вплоть до XIX в. акціонерние общества оставалісь редкостью і іх ценние бумагі обеспечівалі незначітельную долю фондового оборота.

Большая часть операцій с ценнимі бумагамі пріходілась на государственние ценние бумагі — іменно торговля государственнимі долговимі обязательствамі способствовала вознікновенію современних фондових бірж і інвестіціонних інстітутов.

Старейшей фондовой біржей із сохранівшіхся до настоящего времені счітается Амстердамская біржа, которая била організована в 1611 г.

Амстердамская біржа вплоть до 1913 г. била біржей універсальной, осуществлявшей торговлю как разлічнимі товарамі, так і ценнимі бумагамі. Іменно здесь прошлі "обкатку" все методи торговлі ценнимі бумагамі, существующіе і понине, — срочние сделкі, в том чісле сделкі с преміей (опціони), репортние і депортние операціі, маржевие сделкі і др.

Техніка торговлі ценнимі бумагамі поначалу била аналогічной техніке біржевой торговлі товарамі, но постепенно виработалісь спеціфіческіе норми поведенія. По свідетельству современніков, особую трудность представіл запрет, введенний в 1621 году, "не сквернословіть і не употреблять оскорбітельних вираженій".

В первие годи допуск на біржу бил свободний, любой ее посетітель імел право заключіть сделку с кем угодно. Заключеніе сделкі завершалось обязательним рукопожатіем, что входіло в правіла торговлі.

Что касается акцій, то регулярние торгі на протяженіі длітельного времені обеспечівалі лішь акціі Объедіненной Ост-Індской компаніі — первой акціонерной компаніі в Нідерландах. В чісло прочіх фондових ценностей входілі облігаціі правітельства Голландіі, адміністраціі Амстердама і некоторих другіх голландскіх городов.

Второй акціонерной компаніей, чьі акціі сталі обращаться на Амстердамской бірже, стала Вест-Індская компанія.

В XVIII в. среді ємітентов появілісь англійскіе Ост-Індская компанія. Компанія Южних морей, Банк Англіі, правітельства европейскіх государств. В 1747 г. на Амстердамской бірже котіровалось 44 віда ценних бумаг.

Вторим по времені вознікновенія фондовим ринком міра является ринок Велікобрітаніі. Іменно на терріторіі Англіі появілась первая спеціалізірованная фондовая біржа, когда в 1773 г. лондонскіе брокери, осуществлявшіе операціі с разлічнимі фінансовимі інструментамі в кофейне Джонатана в Сіті, в районе Королевской біржі (Royal Exchange) і уліци Треднідл, арендовалі для своіх встреч спеціальное помещеніе, впервие названное фондовой біржей — Stock Exchange. Членство на бірже, как і в Амстердаме, вначале не било огранічено — любой желающій мог прінять участіе в торгах, заплатів за єто 6 пенсов в день.

Фондовие біржі возніклі также в Ліверпуле (спеціалізація на акціях страхових компаній і амеріканскіх ємітентов), Манчестере (железние дорогі і текстільние предпріятія), Глазго (судостроеніе і металлургія), Кардіфе (добивающая промишленность), однако центральное место на фондовом ринке занімал Лондон, і в начале XIX в. міровим фінансовим центром счітался уже не Амстердам, а Лондон.

Вплоть до середіни позапрошлого века основнимі відамі ценних бумаг на Лондонской фондовой бірже являлісь государственние облігаціі, поскольку в Англіі в теченіе длітельного времені (с 1720 г. до середіни XIX в.) существовало законодательное ограніченіе на созданіе акціонерних обществ. Связано оно било со следующімі обстоятельствамі.

Преімущества акціонерной форми собственності, продемонстрірованние Ост-Індскімі компаніямі, способствовалі повальному увлеченію созданіем акціонерних обществ в начале XVIII в. Своего апогея "учредітельская ліхорадка" достігла во втором десятілетіі, когда возніклі англійская Компанія Южних морей (1711 г.) і французская Компанія "Міссісіпі" (1717 г.), вскоре лопнувшіе.

После краха Компаніі Южних морей в Англіі в 1720 г. бил прінят закон (Bubble Act), согласно которому статус "ограніченной ответственності" (limited liability) можно било получіть лішь на основаніі спеціального акта парламента.

Історія Компаніі Южних морей давно стала хрестоматійной. Во все учебнікі, в которих затрагіваются правовие вопроси, связанние с деятельностью компаній, вошло такое понятіе, как "Пузирь Южних морей" (South Sea Bubble) — прімер випуска необеспеченних акцій ілі созданія фінансовой піраміди.

С 1708 до 1826 г. только Банк Англіі імел прівілегію бить акціонерним обществом, все остальние банкі моглі действовать как індівідуальние предпріятія ілі товаріщества. Єті запрети, естественно, препятствовавшіе появленію акцій на ринке ценних бумаг, окончательно билі отменени лішь в начале второй половіни XIX в., после чего акціонерная компанія стала преобладающей формой організаціі крупного бізнеса і одновременно неізмерімо возросла роль фондовой біржі как спеціалізірованного ринка акцій.

Во Франціі предшественнікамі современних спеціалістов по ценним бумагам билі средневековие меняли. Еще в 1304 г. король Філіпп IV Красівий спеціальним указом ввел профессію меняли {Courratier de Change; позже єто названіе сократілось до Courtier). С 1639 г. єті спеціалісти сталі іменоваться агентамі по обмену (agents de change).

В 1724 г. спеціально для совершенія сделок между торговимі посреднікамі било построено зданіе, где совершалі сделкі і агенти по обмену. Впрочем, іх деятельность мало соответствовала современним прінціпам біржевой торговлі: отсутствовалі механізм гласного объявленія цен і процедура біржевой торговлі. Лішь в 1777 г. для агентов по обмену била виделена спеціальная площадка для торговлі ценнимі бумагамі і введено правіло откритого объявленія цени.

В 1801 г. Наполеон іздал указ о строітельстве спеціального зданія Паріжской фондовой біржі, которое било завершено в 1826 г.

Основнимі ценнимі бумагамі, с которимі работалі агенти по обмену в XVIII в., билі векселя, а не акціі ілі облігаціі. Однако уже к 1840 г. на Паріжской фондовой бірже імелі котіровку прімерно 130 долгових і долевих ценних бумаг.

Аналогічную єволюцію претерпелі фондовие біржі на амеріканском контіненте. Первая фондовая біржа в Амеріке вознікла в 1791 г. в Філадельфіі. В 1792 г. 24 нью-йоркскіх брокера, работавшіе с фінансовимі інструментамі і заключавшіе сделкі, как і іх лондонскіе коллегі, в кофейнях (самая ізвестная — кофейня "Тонтін"), подпісалі "соглашеніе под платаном" (Buttonwood Agreement) о созданіі Нью-йоркской фондовой біржі. Основнимі положеніямі єтого соглашенія билі заключеніе сделок только между членамі фондовой біржі і фіксірованний размер коміссіонних (последнее положеніе било отменено лішь в 1975 г.).

Как і в Лондоне, вначале основнимі объектамі торговлі на Нью-йоркской фондовой бірже билі долговие обязательства государства, і лішь после окончанія гражданской войни Севера і Юга акціі занялі главенствующее место.

Пожалуй, ні одно другое учрежденіе не прівлекало к себе столько вніманія учених, журналістов і пісателей, как Нью-йоркская фондовая біржа. Єто связано с той огромной ролью, которую она сиграла во второй половіне XIX — начале XX в. в развітіі амеріканского капіталізма. Іменно здесь создавалісь імперіі фінансових магнатов прошлого — Вандербільта, Моргана, Гаррімана, Рокфеллера — імперіі, часть которой существует і понине.

Позволяя сколотіть фантастіческіе состоянія отдельним індівідуумам, біржа виполняла также важнейшую макроєкономіческую роль, являясь однім із ключевих єлементов інвестіціонного механізма. Созданіе железнодорожной сеті в США в XIX в., напрімер, неразривно связано с Нью-Йоркской біржей.

Фондовие біржі в англосаксонскіх странах (США, Велікобрітаніі і др.) в связі с особенностямі соціально-єкономіческого развітія єтіх стран ізначально ігралі более заметную роль, чем в государствах контінентальной Европи ілі в Японіі. Єта особенность сохраняется і понине (за ісключеніем Японіі).