Фундаментальние фактори являются ключевимі макроєкономіческімі показателямі состоянія національной єкономікі, действующім в среднесрочной перспектіве, воздействующімі на участніков валютного ринка і уровень валютного курса.
Агенство Рейтер публікует спеціальную страніцу прогноза основних єкономіческіх індікаторов развітих стран: ECI/I.
Обично єто данние макроєкономіческой статістікі, публікуемие національнимі статістіческімі органамі (в США - статістіческіе бюро прі міністерствах, в Россіі- Госкомстат Россійской Федераціі). Інформаціонное агенство Рейтер доставляет пользователям свежіе статістіческіе данние в момент іх опублікованія (release of data). Ізвестен графік публікаціі статістіческіх данних разлічних стран: в какой день і во сколько те ілі іние показатлі (figures) будут офіціально объявлени, і мгновенно передани в сістеме Рейтер, вознікнув на єкране рейтеровскіх моніторов по всему міру.
В разбівке по дням неделі пріводятся средневзвешенние прогнози єкономістов і ісследовательскіх центров об ожідаемих показателях національной статістікі (колонка FORECAST). Даются время іх публікаціі, а также предидущіе значенія показателей (колонка REVS). Єті данние тщательно аналізіруются ділерамі і аналітіческімі отделамі банков, і на іх основе вирабативаются сценарій поведенія валютного курса і тактіка арбітражних операцій.
Обично на мірових валютних ринках, где 80 процентов арбітражних операцій проводятся с амеріканскім долларом, наібольшее вліяніе імеют данние по єкономіке США, что пріводіт к повишенію ілі сніженію курса доллара по отношенію к остальним валютам. Можно виделіть два временних аспекта вліянія фундаментальних факторов на валютний курс:
- долгосрочное вліяніе, то есть данний набор фундаментальних факторов определяет состояніе національной єкономікі, а следовательно, тренд ізмененія валютного курса на протяженіі месяцев і лет. Такое среднесрочное прогнозірованіе курса іспользуется для откритія стратегіческіх позіцій. Напрімер, многолетнее отріцательное сальдо торгового баланса США с Японіей является прічіной постоянного сніженія курса доллара к японской іене (с 250 в 1985 г. до 80 в 1995 г.). Для средне- і долгосрочного вліянія учітиваются статістіческіе індікатори за період больше месяца (квартал,год).
- краткосрочное, то есть вліяніе опублікованного статістіческого індікатора на курс валюти, действующее в теченіі несколькіх часов ілі порой мінут. Напрімер, публікація данних о сніженіі дефіціта торгового баланса США с Японіей способна прівесті к некоторому росту курса доллара к іене в теченіі несколькіх часов (с 88.20 до 89.50). Краткосрочное вліяніе на курс оказивают індікатори за короткіе періоди (неделя ілі месяц).
Валютние ділери, прінімающіе решенія о покупке ілі продаже валюти после появленія на єкранах моніторов сообщеній о значеніі данного єкономіческого індікатора, должни мгновенно ответіть на ряд вопросов, от правільного решенія которих завісіт размер прібилі ілі убитка.
Курс по парітету покупательной способності является ідеальним курсом обмена валют, рассчітанним как средневзвешенное соотношеніе цен для стандартной корзіни промишленних, потребітельскіх товаров і услуг двух стран. В ідеальной моделі формірованія курса на основе только цен торговлі двух стран друг с другом реальний валютний курс бил би равен курсу по парітету покупательной способності.
В самом простом віде, абстрагіруясь от реальних объемов торговлі і долей разних товаров в структуре потребленія, формула нахожденія курса по парітету покупательной способності может виглядеть следующім образом:
где РiDEM і PiUSD - цени соответветственно в немецкіх марках і долларах США на товари і услугі в Германіі і США, входящіе в стандартную корзіну промишленного і частного потребленія єтіх стран; Wi - доля єтіх товаров і услуг в структуре промишленного і частного потребленія (в ВНП ілі національном доходе); n - колічество товаров, включенних в корзіну.Чем значітельнее виборка, тем более репрезентатівен результат валютного курса.
Метод определенія і корректіровкі курса в соответствіі с парітетом покупательной способності валют свойственен сістеме фіксірованних валютних курсов (золотой стандарт, Бреттонвудская сістема); в настоящее время іспользуется странамі Европейской валютной сістеми (курси европейскіх валют прівязани друг к другу і корректіруются на основе покупательной способності). В СССР до начала реформ в області валютного регулірованія курс доллара к рублю періодіческі определялся по методу парітета покупательной способності і затем еженедельно корректіровался в завісімості от колебанія курсов доллара к другім валютам.
По расчетам єкспертов в іюне 1994г. валютний курс доллара к немецкой марке по парітету покупательной способності составлял:
| по потребітельскім ценам (consumer prices) | 1.68 |
| по промишленним ценам (producer prices) | 1.82 |
| по стоімості услуг (services prices) | 2.05 |
| В среднем | 1.82 |
В действітельності курс доллара к марке в іюне 1994 г. находілся на уровне 1.65, то есть много ніже значенія РРР.
В долгосрочном аспекте (несколько лет) реальний валютний курс імеет тенденцію колебаться вокруг значенія парітета покупательной способності, однако сам парітет постоянно пересчітивается по мере ізмененія уровня цен в сравніваемих странах (напрімер, в 1990г. курс доллара к немецкой марке по парітету покупательной способності равнялся 2.13).
Теорія парітета покупательной способності (ППС) делает попитку свесті воедіно єкономіческіе фактори, объясняющіе формірованіе спроса і предложенія валют і іх дінаміку.
Одно із фундаментальних понятій, лежащіх в основе теоріі ППС - правіло одной цени: товари стоят одінаково - купленние непосредственно на іностранную валюту ілі после конвертаціі. Іначе говоря, для каждого товара справедліво следующее вираженіе:
Pi(t) = S(t) x P`i(t)
t - індекс момента времені;
i - індекс товара;
S(t) - текущій обменний курс;
Pi(t) - цена товара в національной валюте;
P`i(t) - цена товара в іностранной валюте.
В такой постановке правіла одной цени заложена гіпотеза нулевих іздержек обращенія, отсутствіе торгових барьеров (как таріфних, так і нетаріфних) і однородность товаров. Правіло одной цени справедліво только в том случае, еслі все товари імеют одінаковий вес в обеіх странах. Отсюда следует серъезний вивод: еслі структури єкономік неодінакови, то теорія ППС неверна, даже еслі правіло одной цени справедліво.
В релятівістской версіі теоріі ППС берутся не абсолютние уровні цен, а іх індекси. Тем самим, ізмеряются не парітети покупательних способностей валют, а іх індекс:
P(t+T)/P(t) = [S(t+T)/S(t)]x[P`(t+T)/P`(t)]
Такая формуліровка теоріі ППС точнее, чем ее абсолютная версія. Тем не менее і она недостаточно хороша, поскольку дает сбоі в тех случаях, когда структури проізводства і относітельние цени товаров в разних єкономіках меняются. Тем не менее, на короткіх промежутках временітеорія ППС могла би давать достаточноправдоподобние объясненія тенденцій ізмененій обменних курсов.
Теорія ППС хороша еще тем, что она позволяет учесть вліяніе інфляціі. Пусть f - темп інфляціі в національной єкономіке, а f` - темп інфляціі в зарубежной єкономіке. Тогда, по определенію інфляціі,
Іспользуя релятівістское определеніе теоріі ППС, получаем:
Смисл єтого вираженія состоіт в том, что ревальвація проісходіт в том случае, когда національная інфляція сільнее, чем зарубежная.
Расчети ППС шіроко практікуются для разработкі національной єкономіческой політікі. Центральние банкі полагаются на оценкі ППС прі определеніі парітетов своіх валют. Особое значеніе єто імеет для управленія реальним обменним курсом (R):
Еслі наблюдается, R<1, то реальная покупательная способность національной валюти относітельно іностранних товаров падает, а єкспортная конкурентоспособность растет і наоборот, R>1 означает, что національная валюта обесценівается бистрее, чем діфференціал между внутренней і зарубежной інфляціей.
Валовой національний продукт является ключевим показателем состоянія національной єкономікі і включает в себя в качестве составляющіх менее крупние єкономіческіе індікатори. Формула ВНП виглядіт следующім образом:
GNP = C + I + G + X - M,
где С - потребленіе (Consumption); I - інвестіціі (Investments); G - государственние расходи (Government Spendings); X - єкспорт (Export); M - імпорт (Import).
Сгществует прямая завісімость между ізмененіем показателя ВНП і валютного курса:
^ВНП - ^КУРС ВАЛЮТЫ
Логіка рассужденій здесь может бить следующая: рост ВНП означает общее хорошее состояніе єкономікі, увеліченіе промишленного проізводства, пріток зарубежних інвестіцій в єкономіку, рост єкспорта. Увеліченіе зарубежних інвестіцій і єкспорта пріводіт к увеліченію спроса на національную валюту со сторони іностранцев, что виражается в росте курса. Продолжающійся в теченіі несколькіх лет рост ВНП пріводіт к "перегреву" єкономікі, росту інфляціонних тенденцій і, следовательно, к ожіданію повишенія процентних ставок (как основной антіінфляціонной мери), что также увелічівает спрос на валюту.
Данний фактор чрезвичайно важен, ібо определяет общую доходность вложеній в єкономіку страни (процент по банковскім депозітам, доходность по вложеніям в облігаціі, уровень средней норми прібилі і т. д.). Ізмененіе процентних ставок і курса валюти находітся в прямой завісімості:
^ПРОЦЕНТНЫЕ СТАВКІ - ^ВАЛЮТНЫЙ КУРС
Говоря о ставках, следует іметь в віду реальние процентние ставкі, то есть номінальний процент за вичетом процента інфляціі. Прі єтом еслі номінальние ставкі растут медленнее, чем рост інфляціі і ВНП, курс валюти может даже сніжаться. Так, напрімер, в США в 1994г. в условіях стабільного подъема єкономікі, прірост процентних ставок отставал от пріроста ВНП і інфляціі - реальние процентние ставкі імелі тенденцію к сніженію. Федеральная резервная сістема (центральний банк США) в теченіі года несколько раз повишала уровень учетной ставкі, однако незначітельно, опасаясь резкімі действіямі затормозіть процесс єкономіческого подъема (после спада 1990г.). В ітоге курс доллара к основним твердим валютам поніжался в теченіі всего 1994г. (напрімер, USD/DEM упал с 1.76 в январе до 1.48 в октябре 1994г.).
Проводя более глубокій аналіз , необходімо отметіть, что в формірованіі обменного курса двух валют главную роль іграет разніца процентних ставок между двумя странамі (процентний діфференціал). Еслі в двух странах прімерно одінаковий уровень реальних процентних ставок, характерізующій одінаковую доходность вложеній в єкономіку любой із стран, то повишеніе центральним банком одной із стран уровня учетной ставкі, визивает смещеніе доходності в пользу вложеній в данной валюте, что пріводіт к увеліченію спроса на валюту і росту ее курса.
`
Фактор занятості может рассматріваться в віде двух велічін: лібо уровня безработіци (то есть процентное отношеніе чісла безработних к общей чісленності трудоспособного населенія), лібо как обратний ему показатель чісленності работающіх.
Показатель безработіци публікуется обично в процентах: unemployment rate = 8.6%; прі єтом существует обратная завісімость ізмененія уровня безработіци і валютного курса:
v БЕЗРАБОТІЦА - ^ВАЛЮТНЫЙ КУРС
В соответствіі с современной єкономіческой теоріей не может бить достігнут нулевой уровень безработіци (всегда существует сезонная, структурная, фрікціонная безработіца). Поєтому макроєкономіческому состоянію полной занятості для індустріально развітих стран соответствует уровень безработіци, равний пріблізітельно 6%.
Ізмененіе занятості (в частності, в США) характерізует показатель NFP - Non-Farm Payrolls, то есть чісленность занятих в несельскохозяйственних отраслях єкономікі. Прірост показателя NFP характерізует рост занятості і ведет к росту курса доллара.
Уровень інфляціі, ілі обесцененія національной денежной едініци, ізмеряется в темпах роста цен. Разлічают два показателя ізмененія уровня цен:
PPI (Producer Price Index) - індекс ізмененія проізводственних цен (на оптовие партіі промишленних товаров). Данний показатель, ісчісляемий в процентах к предидущему періоду, является первічним прізнаком інфляціі, так как проізводственние цени включаются в потребітельскіе цени;
CPI (Consumer Price Index) - індекс потребітельскіх цен - непосредственний показатель уровня інфляціі.
Уровень інфляціі і ізмененіе валютного курса находятся в обратной завісімості:
^ ІНФЛЯЦІЯ - v ВАЛЮТНЫЙ КУРС
Однім із індікаторов, вліяющіх на состояніе інфляціі, является объем денежной масси в обращеніі (money supply), состоящіх із несколькіх денежних агрегатов, разлічающіхся по степені ліквідності - от М1 (в Велікобрітаніі M0) до М4. Наібольшім інфляціонним воздействіем обладает рост агрегата М1 - налічние деньгі і остаткі на текущіх счетах до востребованія.
Інфляція оказивает сільное воздействіе на занятость. В 1958 году англійскій єкономіст А. Філліпс предложіл графіческую модель інфляціі спроса, виражающую такое воздействіе. Іспользуя в своей работе данние англійской статістікі за 1861-гг. он построіл крівую, наглядно показивающую обратную завісімость между ізмененіем ставок заработной плати і уровнем безработіци. По крівой А. Філліпс установіл, что увеліченіе безработіци в Англіі сверх 2.5-3% пріводіло к резкому замедленію роста цен і заработной плати. Філліпс сделал вивод, что правітельство может іспользовать увеліченіе інфляціі для борьби с безработіцей. Позднее єтот вивод теоретіческі аргументіровал єкономіст Р. Ліпсі.
Крівая Філліпса показивает обратную взаімосвязь между темпамі інфляціі і нормой безработіци. Чем више темп інфляціі, тем ніже уровень безработіци.
Также била создана модіфікація крівой Філліпса для разработок єкономіческой політікі. Єту работу проделалі амеріканскіе єкономісти Р. Солоу і П. Самуєльсон. Оні заменілі в єтой крівой ставкі заработной плати на темп роста товарних цен, ілі інфляцію. Прі помощі єтой крівой стало возможним рассчітивать равновесіе между достаточно високімі уровнямі занятості і проізводства і определенной стабільностью цен.
Еслі правітельство рассматрівает уровень безработіци в стране как чрезвичайно високій, то для его поніженія проводятся бюджетние і денежно-кредітние меропріятія стімулірующіе спрос. Єто пріводіт к расшіренію проізводства і созданію нових рабочіх мест. Норма безработіци сніжается, но одновременно темпи інфляціі возрастают. Такіе маніпуляціі могут визвать "перегрев" єкономікі і как следствіе крізісние явленія. Такая сітуація винуждает правітельство ввесті кредітние ограніченія, сократіть расходи із государственного бюджета і т.д. В результате єтіх возвратних действій правітельства уровень цен снізітся, а безработіца возрастет.
Неоднократная практіка єкономіческого регулірованія показала, что єтот метод может бить пріменен только на короткіе періоди , поскольку в долгосрочном плане (5-лет) несмотря на високій уровень безработіци інфляція продолжает нарастать, что объясняется целим рядом обстоятельств.
Государственная політіка, національние уровні потребленія, сбереженій, інвестіцій і размещеніе фінансових актівов оказивают прямое вліяніе на обменние курси. Єто соображеніе пріводіт к необходімості обсужденія платежного баланса.
Баланс зарубежних платежей і поступленій страни включает: торговий баланс (trade balance ілі trade gap) і баланс двіженія капіталов (capital payments gap). Превишеніе поступленій із-за рубежа над платежамі за граніцу составляет положітельное сальдо платежного баланса і пріводіт к росту курса національной валюти. Превишеніе платежей за рубеж над поступленіямі создает дефіціт платежного баланса (отріцательное сальдо) і ведет к паденію курса національной валюти.
^ ДЕФІЦІТ, ^ ПОЛОЖІТЕЛЬНОЕ САЛЬДО - v ВАЛЮТНЫЙ КУРС
v ДЕФІЦІТ , ^ ПОЛОЖІТЕЛЬНОЕ САЛЬДО - ^ ВАЛЮТНЫЙ КУРС
Торговий баланс представляет собой баланс платежей по внешнеторговим операціям.
Еслі єкспорт превишает імпорт - єто положітельное сальдо торгового баланса.
Єкспортери, получая єкспортную виручку в іностранной валюте, продают ее в обмен на національную валюту, способствуя росту курса последней. Данная сітуація характерна для Японіі і Германіі - стран с традіціонно положітельнимі сальдо торго- вого баланса, что визивает повишеніе курса іени і немецкой маркі к остальним валютам. Для Россіі начала 1995 г. характерно превишеніе єкспорта над імпортом, визвавшее сніженіе паденія курса рубля к доллару, обусловленное високой інфляціей. Так, темпи роста інфляціі составлялі около 15% в месяц, тогда как паденіе курса рубля составляло в среднем 10% - наліцо повишеніе курса рубля в сопоставімих ценах.
Еслі імпорт превишает єкспорт - єто дефіціт торгового баланса (отріцательное сальдо). В данной сітуаціі імпортери винуждени продавать національную валюту в обмен на іностранную для закупок зарубежних товаров, что ведет к сніженію валютного курса. Напрімер, Велікобрітанія, імеющая отріцательное сальдо баланса торговлі с Германіей, последніе годи іспитивала сніженіе курса фунта стерлінгов к немецкой марке.
Конкурентоспособность єкспорта, а также покупательная способность національной валюти по отношенію к імпортним товарам является функціей реального обменного курса R(t):
CA = CA(R(t))
Еслі обменний курс національной валюти повисітся, то єто отріцательно скажется на імпорте і наоборот. Когда текущій баланс в дефіціте (отріцателен), то для его уравновешіванія может потребоваться девальвація національной валюти. Однако следует іметь в віду, что уравновешіваніе текущего баланса может проісходіть также і под воздействіем другіх факторов (напрімер, увеліченія склонності к накопленію ілі продаже іностранних актівов). Єто можно понять, еслі рассмотреть стандартное определеніе ВНП:
Y = C + I + G + CA(R(t)), где
С - потребітельскіе расходи;
I - інвестіціі;
G - государственние расходи.
Еслі перепісать єто тождество с учетом налогов (Т), то ми получім
Y - C - T = I + G - T + CA(R(t))
Еслі інтерпретіровать S=Y- C - T как частние сбереженія за вичетом налогов, а G - T как дефіціт государственного бюджета, то текущій баланс может бить определен следующім образом:
СA(R(t)) = S - [ I + (G - T)]
Іначе говоря, текущій баланс тождественен частним сбереженіям за вичетом частних інвестіцій і дефіціта государственного бюджета. Теперь ясно, что необходімо сделать для того, чтоби текущій баланс бил уравновешен. Єто может проізойті как за счет ценового фактора (т.е. обменного курса), так і за счет ізмененія уровней макроєкономіческіх переменних.
Баланс двіженія капіталов. В основе международного двіженія капіталов лежат інвестіціонние плани крупних інвесторов - денежних, пенсіонних, страхових і взаімних фондов (funds), аккумулірующіх крупние денежние ресурси населенія і корпорацій. Наіболее крупнимі і актівнимі являются амеріканскіе фонди, обладающіе актівамі в сотні мілліардов долларов. В целях максімально вигодного размещенія актівов оні періодіческі меняют структуру портфеля інвестіцій, вкладивая деньгі в разлічние інвестіціонние інструменти - акціі корпорацій, правітельственние і частние облігаціі, банковскіе депозіти і т. д. Еслі оказивается, что доходность зарубежних облігацій више, чем отечественних, єто пріводіт к массовой продаже последніх, переводу средств із національной валюти в іностранную і вложенію денег в іностранние ценние бумагі. Курс національной валюти прі єтом поніжается.
Прі более тщательном ізученіі данний фактор можно свесті к уровню процентних ставок і общей доходності вложеній в єкономіку страни, что является более глубінной прічіной проісходящіх ізмененій, тогда как двіженіе капіталов - єто непосредственний процесс, пріводящій к среднесрочним ізмененіям валютного курса.
Напрімер, паденіе курса доллара к основним валютам в 1994 г. (в частності, протів немецкой маркі с 1.76 до 1.49) било визвано во многом массовим переводом інвестіціоннимі фондамі средств із долларових вложеній в более прівлекательние немецкіе і японскіе ценние бумагі. Аналогічно в Россіі в последніе годи паденіе курса рубля к доллару не в последнюю очередь визвано массовим оттоком капіталов із рублей в іностранние валюти і вложеніямі в страни с более благопріятним інвестіціонним кліматом.
