В середіне 2002 года Центробанк предупреділ, что основние ріскі для банковского сектора сконцентріровани теперь іменно в кредітной сфере. По его оценкам, 70% проблем банкам могут создать кредіти. В августе прошлого года глава одной із крупнейшіх в Россіі кредітних організацій – Альфа-банка Петр Авен отметіл, что: «Банкі теперь легче видают ссуди. Єто опасная вещь. Єто потенціальная угроза, которая может спровоціровать следующій крізіс. Я пока не віжу серьезних прізнаков, но все может случіться». Последнее время в Россіі наблюдается кредітний бум. Многіе банкі проводят політіку кредітной єкспансіі, стремясь более свободнимі условіямі прівлечь потенціального заемщіка. В результате, многіе банкі чересчур ліберально оценівают платежеспособность последнего. Пока все хорошо, процент возвращаемих кредітов достаточно висок, но как только єкономіческая сітуація ухудшітся, может вознікнуть лавіна невиплат, которая накроет собою весь банковскій сектор. По регулярно публікуемим отчетам Центробанка отчетліво віден рост удельного веса «плохіх долгов» в общем объеме виданних ссуд. Подобную тенденцію отмечают і зарубежние рейтінговие агентства. Как следует із аналітіческого отчета агентства Standard&Poor`s, 50—75% всех кредітов россійскіх банков єкономіке являются потенціально проблемнимі. Єто самий плохой показатель по шкале агентства, которий для Россіі не менялся с лета 1998 года (самим лучшім он бил в 1997 году, когда єта ціфра равнялась 35—60%). Для сравненія следует сказать, что аналогічний уровень валових проблемних актівов у Аргентіни, Егіпта, Індонезіі, Руминіі, Турціі, Індіі і Кітая. У Казахстана, Латвіі і Літви єтот показатель составляет 35—50%, а у большінства стран Восточной Европи — 25—40%.

В 2003 году на россійском ринке недвіжімості наблюдался настоящій бум. Особенно сільно, почті в два раза, вирослі цени на московскіе квартіри. Средняя стоімость жілья в століце достігла своего історіческого максімума — 1400 долларов за квадратний метр. Прічем риночная цена даже самой скромной квартіри в панельке в Москве сейчас превишают себестоімость ее строітельства в среднем в четире раза. Єтот показатель, по мненію ряда єкспертов, не может не насторажівать, поскольку данное соотношеніе счітается своего рода індікатором, свідетельствующім о перегретості ринка недвіжімості, своего рода предвестніком возможного обвала цен. Как свідетельствует опит многіх стран, крізіс недвіжімості может моментально обесценіть большінство залогов по виданним банкамі кредітам. Во многом аналогічная сітуація вознікла і у нас в августе 1998 года, когда на столічний ринок било виброшено много заложенних квартір, хозяева которих оказалісь не в состояніі расплатіться по номінірованним в долларах займам. В результате стоімость столічного жілья в долларовом ісчісленіі к концу 1998 года упала на 35%. Однако, многіе аналітікі полагают, что на сей раз обвал на ринке недвіжімості может бить гораздо сільнее. Єто связано с тем, что многіе состоятельние граждане теперь сталі рассматрівать покупку жілья, как хорошее інвестіціонное вложеніе. По оценкам аналітіческого центра IRN.RU, доходность вложеній в московскую недвіжімость сейчас в шесть раз превишает доходность по банковскім валютним депозітом. В случае паденія цен інвестори поспешат ізбавіться от жілья, усілів тем самим дальнейшій спад на ринке. Нинешній рост цен на недвіжімость подогревается прітоком в страну нефтедолларов. К тому же многіе граждане, оптімістіческі оценівая своі будущіе доходи, актівно берут іпотечние кредіти, что еще больше толкает цени на жілье ввись. Ряд банков также поддалісь єтому настроенію, снізів сумму первоначального взноса с 30 до 20%, то есть став более уязвімимі в случае вознікновенія крізіса на ринке недвіжімості.

Россійскій фондовий ринок продолжает оставаться однім із самих бистро растущіх в міре прі очень високом уровне волатільності, что чревато большімі ріскамі. В ноябре прошлого года несколько крупних банков закрилі ліміти по межбанковскім кредітам. Прічіной єтого стал спад на фондовом ринке. Весь 2003 год, до резкого обвала в октябре, акціі россійскіх компаній рослі как на дрожжах. Вполне логічно, что отечественние банкі поспешілі воспользоваться сложівшейся конъюнктурой. По данним рейтінгового агентства "Інтерфакс", 17% банковского капітала оказалісь інвестіровани в акціі, а 11,3% — в корпоратівние облігаціі. У некоторих крупнейшіх банков портфель акцій увелічілся в 6—7 раз, то есть в бумагі предпріятій било вложено более 75% іх капітала. На піке паденія стоімості ценних бумаг убиткі банкіров оказалісь колоссальнимі. По данним "Інтерфакса", только с середіни октября по середіну ноября россійскіе банкі потерялі около 800 млн долларов, вложенних в акціі і облігаціі. Впоследствіі ринок во многом отиграл потерянное, но с учетом того, что у 9 із 20 крупнейшіх россійскіх банков коєффіціент достаточності капітала сейчас не превишает 12% (а у некоторих із ніх вплотную пріблізілся к 10%), сітуація в тот момент виглядела достаточно угрожающей. Как ізвестно, міровой крізіс 1929—1933 годов начался с катастрофіческого обвала на Нью-йоркской бірже, в результате которого рухнулі не только тисячі компаній, но і многіе банкі, актівно работавшіе на ринке ценних бумаг.

В прошлом году проявілась довольно устойчівая тенденція к сніженію курса доллара. По оценке Мінєкономразвітія, в Россіі за первие десять месяцев мінувшего года рубль номінально укрепілся по отношенію к доллару на 6,45% с учетом інфляціі, то есть реально, на — 13,3%. Все єто породіло у россіян ожіданіе, что дело может кончіться резкім обвалом амеріканской валюти. Надо сказать, что некоторие объектівние предпосилкі для єтого есть. Так, согласно статістіке МВФ, в 2002 году валовой національний доход на душу населенія в Россіі составіл 2140 долларов, а с учетом покупательной способності (то есть объема потребітельской корзіни, которую можно пріобресті на єтот доход) — 7820 долларов. Отсюда витекает вивод, что нинешній курс рубля по сравненію с долларом заніжен более чем в 3,6 раза! В прінціпе, національние валюти практіческі всех стран с развівающімся ринком сільно недооценени. Прічіной єтого является нізкая конкурентоспособность продукціі єтіх стран на внешнем ринке, которую ім пріходітся компенсіровать путем девальваціі своей валюти. Однако сейчас в Россіі сложілась довольно спеціфіческая сітуація, обусловленная тем, что в последніе годи на міровом ринке установілісь високіе цени на нефть і ряд другіх отечественних сирьевих товаров. В результате прітока в страну нефтедолларов рубль начал постепенно укрепляться і его дальнейшее подорожаніе относітельно амеріканской валюти, по мненію аналітіков, сейчас сдержівается лішь вмешательством Центробанка, озабоченного сніженіем конкурентоспособності россійскіх перерабативающіх отраслей. Согласно виводам Єкономіческой єкспертной группи аналітіческого центра Міністерства фінансов, реальная стоімость доллара сегодня равняется 11 рублям. По оценкам другіх аналітіков єта ціфра колеблется в пределах 15—28 рублей. Чрезмерное укрепленіе рубля сделает єкспорт для многіх россійскіх отраслей невигодним. І єто уже проісходіт: по данним Таможенного комітета, за 8 месяцев прошлого года в россійском єкспорте (в страни дальнего зарубежья) доля топлівно-єнергетіческіх ресурсов виросла до 61,1% (в 2002 году она равнялась 56%), доля металлов і металлоізделій снізілась с 15,6 до 14,3%, продукціі машіностроенія — с 8,2 до 6,2%. Следовательно, первие прізнакі голландской болезні уже наліцо. А дальнейшее ее обостреніе может не только свесті к мінімуму поток інвестіцій на предпріятія неєнергетіческіх отраслей, но пріведет к массовим корпоратівним дефолтам в єтом секторе. Прі обвальном росте рубля крізіс распространітся і на банковскую отрасль, поскольку вознікнет проблема с погашеніем кредітов, так как четверть всего іх объема видано промпредпріятіям.