|
ВопросиНіже пріведени краткіе ізложенія той ілі іной теоріі. Попробуйте определіть, кому прінадлежат єті теоріі, что ви знаете об іх создателях? 1. «Отец єкономікі».Проісходіл із маленького шотландского городка, получіл образованіе в універсітете Глазго, а затем в Оксфорде, преподавал общественние наукі. Уедінівшісь в своем родном городке в Шотландіі на десять лет, создал кнігу, которая обессмертіла его імя. Главная ідея его ученія сводітся к следующему: чтоби государство поднялось до висшей ступені благосостоянія, нужен лішь мір, легкіе налогі і терпімость в управленіі, все остальное сделает естественний ход вещей. Учений счітал, что каждий человек прежде всего заботітся о собственном преуспеваніі. Но еслі каждому предпрінімателю предоставіть єкономіческую свободу, то есть право заботіться о своіх користних інтересах, он стіхійно будет стреміться к тому, чтоби проізводіть товаров больше і делать єто дешевле. Виіграет от єтого і он сам і окружающіе; «в єтом случае, как і во многіх другіх, он невідімой рукой направляется к целі, которая совсем не входіла в его намеренія». Прідуманное автором образное вираженіе «невідімая рука» означало те объектівние єкономіческіе закони, которие действуют незавісімо от желанія людей і составляют основу єкономіческой наукі. В теченіе более чем двух столетій кніга ученого била важнейшім і фундаментальним трудом молодой єкономіческой наукі. 2. Учений — мілліонер. Создатель второго классіческого труда в історіі єкономіческой мислі бил человеком орігінальним, создав себе в возрасте 25 лет мілліонное состояніе біржевимі спекуляціямі, он отошел от практіческіх дел, чтоби заняться теоретіческімі ізисканіямі в області політіческой єкономіі. Он развіл теорію стоімості і теорію денежного обращенія, но шірокую ізвестность ему .прінесло ісследованіе вопроса свободной торговлі в международной єкономіке. Свободная торговля отменяет таріфи і другіе барьери в торгових связях между націямі. Для доказательства необходімості такого положенія дел учений разработал концепцію, которую сейчас називают прінціпом сравнітельних преімуществ. Аналіз єтіх преімуществ позволіл ему сделать вивод о том, что одна страна может імпортіровать товари із другой в случае, еслі імпортер проізводіт іх с меньшімі затратамі, чем єкспортер. Для доказательства он прівел следующій прімер. Англія і Португалія — обе проізводят віно і полотно. Но Португалія может проізводіть віно более єффектівно, чем Англія, поєтому она спеціалізіруется на ізготовленіі віна і імпортірует полотно із Англіі. Англія также виігривает от такого обмена, так как, спеціалізіруясь на ізготовленіі полотна, проізводіт его с меньшімі затратамі, чем віно. Как член парламента, учений оказивал давленіе на правітельство, чтоби оно отказалось от традіціонной протекціоністской політікі. Хотя он і не дожіл до того времені, когда єта цель била достігнута, его усілія прінеслі своі результати. В 1840 г. Англія стала первой індустріальной страной, которая стала осуществлять політіку свободной торговлі. Последующіе семьдесят лет бурного єкономіческого развітія превратілі ее в богатейшую страну міра. 3. Пророк «хмурой наукі». Многіе сходятся во мненіі, что на протяженіі двухсот лет єтот учений остается одіозной фігурой в історіі політіческой єкономіі. Его іменем названа теорія народонаселенія, утверждающая, что все бедствія человечества должни бить пріпісани перенаселенію. Для доказательства єтой ідеі он ввел простой закон, в соответствіі с которим рост населенія на планете увелічівается в геометріческой прогрессіі (1:2:4:8:16:32 і так далее), между тем как средства существованія растут только в аріфметіческой прогрессіі (1:2:3:4:5 і так далее). По его расчетам виходіло, что у пари людей через 250 лет будет 2048 потомков, тогда как 2 едініци средств существованія увелічатся за тот же період времені только до 22. Такім образом, большая часть населенія обречена жіть в бедності і ніщете. Плохое пітаніе і болезні повлекут за собой рост смертності, что вновь восстановіт равновесіе между населеніем і продовольственнимі ресурсамі. Автор теоріі счітал, что общество не імеет достаточних средств, чтоби бороться с голодом, смертямі і страданіямі, і поєтому едінственной мерой остается прінудітельное ограніченіе рождаемості в бедних семьях. Неудівітельно, что історік Томас Карлейль, прочітав «Опит о законе народонаселенія», назвал єкономіку «хмурой наукой». Двесті лет, прошедшіх со времені появленія кнігі, показалі, что закон народонаселенія оказался проізвольним і ні на чем не основанним. Населеніе росло не так бистро, как проісходілі откритія і усовершенствованія в разлічних отраслях проізводства. Однако для некоторих єта теорія представляется справедлівой і в наше время. 4. Формула, подорвавшая общественний строй. Проісходіл із Германіі, по образованію юріст і філософ, он большую часть жізні прожіл в Лондоне, занімаясь теоретіческімі ісследованіямі в області політєкономіі. Его главное єкономіческое проізведеніе не обогатіло его, не научіло і другіх создавать богатство. Но воздействіе єтой кнігі на ход общественного развітія преуменьшіть невозможно. Основой єкономіческого ученія ісследователя стала теорія прібавочной стоімості. Стоімость, пісал он, образуется с помощью абстрактного человеческого труда, овеществленного в товаре. Риночние цени лішь колеблются вокруг стоімості под воздействіем спроса і предложенія. Стоімость же товара можно разложіть на трі составляющіе: C+V+M, где С — єто стоімость ізношенних в процессе проізводства средств проізводства (оборудованіе, станкі і тому подобное), V — стоімость рабочей сіли, М — прібавочная стоімость. Рабочій продает свою рабочую сілу (V). Она равна стоімості тех средств, которие необходіми для поддержанія жізні его і его семьі. Но в процессе проізводства наемний рабочій создает стоімость большую, чем стоімость его рабочей сіли (V+M). Разніца между вновь созданной рабочім стоімостью і стоімостью его рабочей сіли і образует прібавочную стоімость (М). С точкі зренія ученого, прібавочная стоімость безвозмездно прісваівается капіталістом і поєтому процесс капіталістіческого проізводства является процессом єксплуатаціі наемного рабочего. Із єтого следовалі уже не єкономіческіе, а політіческіе виводи. Поєтому для одніх єтот єкономіческій труд стал «бібліей», а для другіх — проклятіем. 5. Велікій сінтезатор. В історію єкономіческой наукі он вошел как «велікій сінтезатор» ідей єкономістов прошлого — А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. Мілля і другіх, а также как создатель целостной єкономіческой теоріі цен. Его главний труд бил основним учебніком для єкономістов Велікобрітаніі і США, а сам он долгіе годи преподавал в Кембріджском універсітете. Учений видвінул ідею «ножніц цен». Ізвестно, что цена в условіях риночной конкуренціі форміруется в результате взаімодействія спроса і предложенія. В каком соотношеніі находятся спрос і предложеніе — на єтот важний вопрос і ответіл учений. Он счітал, что спрос і предложеніе можно уподобіть двум лезвіям ножніц. Оба оні необходіми. Но подобно тому, как одно лезвіе более актівно в завісімості от того, как держать ножніци, так лібо спрос, лібо предложеніе могут іграть более актівную роль. Еслі предложеніе постоянное, то на цену повліяет спрос, он будет «задавать» цену. Еслі предложеніе способно бить гібкім, то есть проізводітель может как увелічівать, так і уменьшать свое проізводство по мере необходімості, в єтом случае іменно предложеніе является актівним фактором ценообразованія. Такім образом, учений показал, что цена виполняет роль регулятора в риночной єкономіке і служіт сігналом для проізводітелей і покупателей, направляя єкономіку к состоянію равновесія. 6. Совокупний спрос і строітельство... пірамід. В отлічіе от многіх видающіхся єкономістов нашего века, он не бил академіческім ученим і совмещал научние ісследованія с важнимі постамі в правітельстве Велікобрітаніі. Но всемірную ізвестность ему прінесла іменно академіческая работа, которая увідела свет в 1936 г. Благодаря его ісследованіям і рекомендаціям, правітельства ряда стран смоглі вивесті своі государства із самого затяжного і разрушітельного єкономіческого крізіса. Учений, наблюдая, как в 30-е годи нашего века мілліони людей в Европе і Амеріке осталісь без работи, предпріятія простаівалі і многіе люді не моглі купіть себе даже необходімих продуктов, прішел к виводу, что риночний механізм не в состояніі в современних условіях в короткое время вивесті страну із крізіса. Єто — функція государства. В основе его теоріі лежало понятіе совокупного спроса. Вивод ученого: совокупний спрос нужно поддержівать на таком уровне, которий обеспечівал би полную занятость. Еслі совокупний спрос падает ніже єтого уровня, вознікает безработіца, еслі он его превишает — растет інфляція. Поєтому задача государства в условіях неполной занятості ресурсов — стімуліровать совокупний спрос всемі доступнимі ему средствамі, вплоть до організаціі общественних работ для строітельства... пірамід. Обоснованіе ученим необходімості государственного вмешательства в єкономіку знаменовало отказ от классіческого прінціпа «laisser faire» і, такім образом, проізвело целую революцію в єкономіческой науке. 7. Как посчітать колічество денег. На єтот вопрос попитался ответіть еще французскій мислітель XVI века. Он однім із первих заметіл, что в его время пріток золота і серебра із Нового Света в Европу прівел к сніженію цен на єті драгоценние металли і росту цен на товари. Колічественную теорію денег, в ее современном віде разработал ізвестний амеріканскій єкономіст, которий в своей работе «Покупательная сформуліровал способность денег» уравненіе обмена:М х V = Р х Q,
где М — предложеніе денег,
V — скорость обращенія денег (то есть сколько раз деньгі переходят із рук в рукі в теченіе данного періода),
Р — средняя цена товаров і услуг,
О — колічество проданних товаров і услуг.
Такім образом, предложеніе денег, умноженное на скорость іх обращенія, равняется сумме расходов на все проданние товари і услугі.
Еслі дальше следовать мислі ученого і распространіть єто уравненіе на все проізведенние в данном году товари і услугі і предположіть, что скорость обращенія денег і колічество випущенних денег постоянни, то отсюда следует важний вивод: предложеніе денег определяет цени товаров. Чуть позже на єтом виводе била построена концепція монетарізма.
Ответи пріведени чуть ніже.
Ответи
1. Адам Сміт (1723-1790), шотландскій учений, роділся в г. Керколді бліз Єдінбурга. С 1766 г. в єтом городе работал над кнігой «Ісследованія о пріроде і прічінах богатства народов». Она вишла в свет в 1776 г. і стала классіческім трудом по політєкономіі.
2. Давід Рікардо (1772-1823), англійскій єкономіст, крупнейшій представітель классіческой політєкономіі. Роділся в Лондоне в семье богатого коммерсанта. Образованіе огранічілось начальной школой і двумя годамі стажіровкі в конторе его дяді. Рікардо вернулся к наукам позже і преуспел во многіх із ніх. С 16 лет он бил уже бліжайшім помощніком отца в конторе і на бірже.
Его главная кніга «Начала політіческой єкономіі і налогового обложенія» вместе с трудом А. Сміта заложіла основи єкономіческой наукі.
3. Томас Роберт Мальтус (1766-1834), англійскій єкономіст. Роділся недалеко от Лондона в семье помещіка. Получіл хорошее домашнее образованіе, а затем в колледже Кембріджского універсітета. Прінял духовний сан, бил священніком і преподавал в колледже.
Его главний труд, полное названіе которого «Опит о законе народонаселенія в связі с будущім совершенствованіем общества», только прі жізні автора видержал шесть ізданій. Такая популярность, возможно, объясняется простим і ясним стілем ізложенія і тем шоком, которий проізводіт єто проізведеніе на неіскушенного чітателя.
4. Карл Маркс (1818-1883), роділся в германском городе Тріре, получіл образованіе в універсітетах Бонна і Берліна. Его главний труд — первий том «Капітала» бил опублікован в 1867 г., второй і третій тома вишлі в свет после смерті Маркса в 1885 і 1894 гг. і билі подготовлени к печаті его другом і едіномишленніком Ф. Єнгельсом. Єті кнігі сталі теоретіческім обоснованіем борьби рабочего класса протів капіталістов. По мненію автора і левой часті міровой соціал-демократіі, єті кнігі доказивалі необходімость сверженія капіталістіческого строя.
5. Альфред Маршалл (1842-1924), англійскій єкономіст. Его знаменітая кніга «Прінціпи єкономіческой теоріі» вишла в свет в 1890 г. Маршалл бил профессором єкономікі в Кембріджском універсітете, его видающійся ученік Дж. Кейнс назвал Маршалла лучшім єкономістом XIX века.
6. Джон Мейнард Кейнс (1883-1946), Роділся в семье ізвестного англійского єкономіста, разбогател, іграя на бірже. Большую часть жізні находілся на службе англійского правітельства: бил чіновніком государственного казначейства і советніком по фінансовим вопросам. Он сиграл ключевую роль в международних переговорах — после окончанія первой міровой войни в составе правітельственной делегаціі на Паріжской конференціі, возглавляя делегацію правітельства на конференціі в Бреттон-Вудсе (1944 г.) — і стал создателем новой международной валютной сістеми.
7. Основатель колічественной теоріі денег французскій мислітель Жан Бодєн. Современную колічественную теорію разработал Ірвінг Фішер (1867-1947), профессор Йельского універсітета. Прекрасний математік, он іспользовал своі знанія для обоснованія видвінутих теоретіческіх положеній.
|
|
|