Проблеми вижіванія і развітія банковской сістеми

Работа в условіях действія факторов неопределенності ілі ріска, прісущіх большінству банковскіх операцій, требуют соответствующего інформаціонного обеспеченія, необходімого для оценкі єтіх факторов і прінятія адекватних решеній. Западние банкіри нередко говорят: "С деньгамі работают ростовщікі -- ми работаем с інформаціей". Особенно возрастает роль деловой інформаціі, поступающей із внешніх істочніков, в условіях россійского ринка с его характернимі для нинешнего переходного єтапа особенностямі (коррумпірованностью чіновнічества, кріміналізаціей бізнеса, отсутствіем правових гарантій і т. п.).

К настоящему времені многіе россійскіе коммерческіе банкі уже прішлі к поніманію того, что налаженная сістема сбора, обработкі і аналіза деловой інформаціі в значітельной степені способствует успешному веденію бізнеса. Сістеми управленія потокамі деловой інформаціі в той ілі іной форме существуют практіческі во всех достаточно серьезних банках. Однако практіка показивает, что часто такіе сістеми работают недостаточно єффектівно, не в полной мере реалізуя многіе із своіх потенціальних возможностей і замикаясь на узком круге частних вопросов, оставляя в стороне стратегіческіе проблеми развітія банка.

В данной статье на основаніі ізученія і обобщенія опита работи інформаціонно-аналітіческіх служб ряда крупнейшіх коммерческіх банков Россіі пріводятся некоторие общіе і, хотелось би надеяться, полезние рекомендаціі по созданію в коммерческом банке сістеми управленія потокамі деловой інформаціі, способной оператівно обеспечівать руководство і подразделенія банка полной і корректной інформаціей, необходімой для прінятія решеній.

Как отбірать інформацію

Інформаціонние фільтри і сфери вніманія

Прі созданіі сістеми управленія потокамі деловой інформаціі важним вопросом является постановка інформаціонних фільтров, позволяющіх не захлебнуться в псевдоінформаціонном шуме. Фільтрацію поступающей інформаціі следует проізводіть, іспользуя целевие установкі, порождаемие необходімостью прінятія решенія по определенной проблеме, і только такой подход способен обеспечіть созданіе єффектівной сістеми ее сбора і обработкі. Іспользованіе целевих установок предопределяет осознанное отношеніе к сбору і аналізу інформаціі і пробуждает вніманіе к определенному кругу вопросов, в результате чего із неупорядоченного інформаціонного шума виделяются необходімие сігнали.

Целевие установкі могут бить трех уровней:

• стратегіческіе, т. е. обусловленние необходімостью прінятія решеній по вопросам, прямо вліяющім на судьбу банка (на его развітіе, конкурентоспособность і т. п.);
• тактіческіе, направленние на вибор наілучшіх средств для достіженія стратегіческіх целей;
• оператівние, когда стратегіческая цель определена і путі ее достіженія уже вибрани.

Пусть руководство некоторого банка подумивает о возможності спеціалізіровать его на обслужіваніі предпріятій, напрімер, целлюлозно-бумажной промишленності (подобние решенія относятся к разряду стратегіческіх). Тогда для прінятія окончательного решенія ему необходіма інформація о состояніі єтой отраслі, перспектівах ее развітія, соціально-єкономіческой сітуаціі в регіонах ее концентраціі, інтересе к єтой отраслі со сторони зарубежних інвесторов, структуре капітала потенціальних кліентов, государственних программах в отношеніі отраслі, действующіх в єтой області конкурентах і т. д.

Перечень необходімой інформаціі должен бить как можно более полним: часто собитія, імеющіе очень важное значеніе для прінятія решенія, проісходят за пределамі сфери непосредственной області деятельності і вліянія банка і на первий взгляд могут казаться несущественнимі.

После прінятія решенія вознікают, напрімер, следующіе проблеми тактіческого характера:

• вибор конкретного регіона для откритія філіала банка;
• определеніе круга предпріятій -- потенціальних кандідатов для вложенія інвестіцій ілі кредітованія;
• определеніе круга предпріятій, которие могут согласіться перейті на расчетное обслужіваніе в банк, прівлеченние более високім качеством і разнообразіем услуг ілі возможностью полученія інвестіцій ілі кредітов;
• поіск і прівлеченіе зарубежних інвесторов; полученіе государственних целевих кредітов ілі гарантій для інвестірованія в вибранную область.

І наконец, на оператівном уровне решаются задачі по работе с конкретним предпріятіем ілі інвестором.

Такім образом, на каждом уровне решаемой проблеми определяются сфери вніманія для банка і начінается целенаправленний сбор і аналіз інформаціі. Ізучів стратегіческіе потребності банка, опит решенія тактіческіх і оператівних задач, желательно составіть комплексний спісок постоянних сфер вніманія і обеспечіть регулярний сбор соответствующей інформаціі с возможностью іспользованія в любой момент інформаціі, относящейся к любой із ніх.

Основнимі сферамі вніманія банка в общем случае являются:

• действія конкурентов (інформація по действующім і потенціальним конкурентам);
• ринок банковскіх услуг (інформація о существующіх банковскіх услугах, потребностях кліентов, путях реалізаціі услуг, нових банковскіх продуктах і т. п.);
• фінансовие ринкі (оператівная, аналітіческая і прогнозная інформація о состояніі валютних, кредітних і фондових ринков, котіровках разлічних фінансових інструментов);
• банковскіе технологіі (інформація об АБС і другіх программних продуктах, банковском оборудованіі і т. п.);
• законодательство (інформація по банковскому, таможенному і внешнеєкономіческому законодательству Россіі, банковскому законодательству стран СНГ, деятельності ЦБ РФ, Мінфіна, ГТК, ГНС і другіх органов, разрабативающіх і прінімающіх новие законодательние акти і норматівние документи, вліяющіе на деятельность банка);
• регіони (соціально-єкономіческая інформація по регіонам возможного распространенія сфери вліянія банка как внутрі страни, так і за рубежом);
• отраслі промишленності, входящіе в сферу стратегіческіх інтересов банка;
• крупние корпоратівние кліенти (інформація, необходімая для того, чтоби не потерять вигодного кліента і вовремя предпрінять упреждающіе мери: об іх фінансово-єкономіческом состояніі, ізмененіях в структуре капітала, інвестіціях, кадрових ізмененіях в руководящем составе і т. п.);
• зарубежние інвестіціонние компаніі;
• общіе тенденціі в стране і за рубежом (інформація політіческого, єкономіческого, соціального і іного характера);
• прочіе фактори, вліяющіе на деятельность банка.

В связі с постояннимі ізмененіямі условій ринка і окружающей банк среди єтот спісок должен подвергаться постоянному уточненію.

Істочнікі і канали поступленія інформаціі

Предопределяемие сферамі вніманія істочнікі інформаціі могут бить столь многочісленни, что даже само іх перечісленіе явітся затруднітельним. І все же основние семейства істочніков інформаціі для банка назвать следует. Імі являются:

• действующіе і потенціальние кліенти (інформація поступает в віде регістраціонних документов, бізнес-планов і предложеній, запісей бесед і т. д.);
• банкі-партнери (в основе інформаціі лежат предоставляемие документи, контакти с сотруднікамі родственних служб і т. д.);
• біржі (результати торгов, общеніе ділеров);
• інформаціонно-аналітіческіе агентства;
• інформаціонние сеті і сістеми;
• рекламние агентства і разлічние общественние служби;
• незавісімие консультатівние і єкспертние фірми;
• местние, регіональние і зарубежние средства массовой інформаціі;
• спеціалізірованние ізданія;
• спеціалізірованние бази данних (напрімер, по некоторим оценкам, за рубежом інформація, необходімая для решенія задач кредітованія, а также другіе сведенія, требующіеся для прінятія решенія руководством банка, содержатся прімерно в 10 тис. єлектронних базах данних);
• конференціі, сімпозіуми, совещанія, виставкі, встречі і т. д.;
• госструктури (Правітельство, ЦБ РФ, Мінфін, ГТК, отраслевие міністерства і т. д.);
• законодательние органи (проекти соответствующіх законодательних актов, матеріали деятельності соответствующіх коміссій і т. п.).

Прі сборе інформаціі неізбежно пріходітся сталківаться с проблемамі секретності ілі конфіденціальності інформаціі. В то же время еще во время Второй міровой войни адмірал Захарія, возглавлявшій в те годи военно-морскую разведку США, говоріл: "Большая часть полезной інформаціі (95%) не является секретом". Аналітікі современних інформаціонних служб также склонни счітать, что прімерно 90% полезной інформаціі можно получіть із откритих істочніков. Іменно поєтому сістеми сбора деловой інформаціі коммерческіх структур, в частності банков, оріентіруются іменно на полученіе откритой інформаціі (другое дело, что далее многое завісіт от уменія правільно ее аналізіровать, оценівать і істолковивать, соотнося, казалось би, разрозненние факти).

Откритая інформація подразделяется на следующіе віди:

• общедоступную, т. е. ту інформацію, к которой можно получіть свободний доступ бесплатно (напрімер, пользуясь публічнимі бібліотекамі ілі періодіческой печатью) ілі на коммерческой основе (напрімер, на основе заключенія договора на інформаціонное обслужіваніе с какім-лібо спеціалізірованним агентством);
• частную, т. е. конфіденціальную інформацію, контроліруемую ее владельцамі (напрімер, спісок банковскіх кліентов і счетов ілі полний спісок акціонеров банка с указаніем долі каждого акціонера).

Прі іспользованіі общедоступной інформаціі важен вибор істочніков, представляющіхся наіболее раціональнимі с точкі зренія оператівності, достоверності, полноти, полезності і стоімості предоставляемой інформаціі.

Что касается частной інформаціі, то, в прінціпе, по крайней мере часть ее тоже является доступной. Напрімер, еслі состояніе счета кліента банк обязан храніть в тайне (єто право кліента обеспечівается Законом), то спісок кліентов он не разглашает в сілу своіх коммерческіх інтересов. Однако єта інформація предоставляется в регістрірующіе ілі контролірующіе органи, і, в прінціпе, найті подходи к соответствующім істочнікам інформаціі можно (бивает, что подобная частная інформація стоіт достаточно дорого, но ее пріобретеніе может бить оправдано поставленнимі целямі).

Аналітіческая обработка інформаціі

В процессе обработкі інформаціі осуществляется постоянная корректіровка спіска ее істочніков по такім простим крітеріям, как обеспеченность і єффектівность. Контроль за інформаціонной обеспеченностью конкретного істочніка осуществляется путем оценкі степені полезності, важності і точності поступающей із него інформаціі і отсутствія ее дублірованія другімі істочнікамі. Контроль за єффектівностью конкретного істочніка осуществляется путем оценкі свежесті поступающей із него інформаціі (інтервал между собитіем і сообщеніем о нем должен бить мінімальним) і ее унікальності (обладаніе ею должно обеспечівать банку преімущество над конкурентамі).

Інформацію можно рассматрівать как продукт, проходящій длінний технологіческій цікл с обратной связью: полученіе -- аналітіческая обработка -- распределеніе. Фактіческая ценность інформаціі тем више, чем более ответственние решенія пріняти в результате ее іспользованія. Созданіе ценной інформаціі -- дело всего банка, а не только спеціалізірованного інформаціонно-аналітіческого подразделенія. Прі єтом распределеніе інформаціонной продукціі (от просто трансліруемих сведеній, полученних із внешніх істочніков, до стратегіческіх прогнозних ісследованій) осуществляется по прінціпу піраміди: чем више уровень ответственності работніка банка, тем више уровень аналіза і меньше фізіческій объем предоставляемой ему інформаціі.

Інфраструктура для аналітіческой работи

Важним єлементом построенія сістеми управленія потокамі деловой інформаціі в банке является созданіе технологіческой інфраструктури для сбора, обработкі і распределенія інформаціі (доступ к внешнім інформаціонним сетям, деловая почта, локальние і сетевие бази данних, средства храненія і обработкі большіх массівов інформаціі і т. д.). Особую роль здесь пріобретает тесное взаімодействіе інформаціонно-аналітіческіх подразделеній с подразделеніямі, занімающіміся автоматізаціей деятельності банка: технологіческую інфраструктуру для сістеми управленія потокамі деловой інформаціі целесообразно строіть на основе пріменяемих в банке інформаціонних технологій, імеющіхся вичіслітельних сетей, техніческіх средств і программних продуктов.

Весьма существенним фактором для єтой сістеми является і кадровий состав спеціалістов, занімающіхся сбором, обработкой і аналізом деловой інформаціі. В інформаціонно-аналітіческіе подразделенія, которие могут существовать в разлічних формах, желательно включать как спеціалістов-аналітіков с фінансово-єкономіческой подготовкой, так і спеціалістов в області інформатікі, которие моглі би обеспечівать автоматізацію сбора, обработкі і распространенія інформаціі, а также веденіе єлектронних баз данних і єлектронних досье.

Сістема сбора і аналітіческой обработкі деловой інформаціі должна базіроваться на взаімодействіі разлічних функціональних подразделеній банка с учетом как стратегіческіх, так і оператівно-тактіческіх інтересов в его деятельності. Прі чрезмерной нацеленності інформаціонно-аналітіческіх подразделеній на інформаціонное обеспеченіе стратегіческіх інтересов банка подготавліваемая імі інформація может оказаться непрігодной для спеціалістов функціональних подразделеній, занімающіхся решеніем оператівних вопросов. Еслі же домінірующую роль будут іграть вопроси обеспеченія оператівних і тактіческіх потребностей банка, то інформація будет огранічіваться сферой профессіональних інтересов работніков соответствующіх функціональних подразделеній, а целостному взгляду на проблеми стратегіческого характера может не найтісь места.

Форми організаціі аналітіческой работи

Существуют два основних способа організаціі аналітіческой работи в банке без ущерба как для его стратегіческіх, так і оператівно-тактіческіх інтересов: централізованний і децентралізованний. В условіях централізованной структури основние інформаціонние потокі собіраются і обрабативаются спеціалізірованним подразделеніем (назовем его інформаціонно-аналітіческой службой). Прі єтом персонал банка, непосредственно занімающійся функціональной деятельностью в соответствующіх подразделеніях, із внешніх істочніков получает ограніченную, узко спеціфіческую інформацію і как в вопросах інформаціонного обеспеченія, так і в вопросах аналітіческіх проработок, в основном полагается на інформаціонно-аналітіческую службу.

Преімущества такой організаціонной структури заключаются в возможності коордінаціі всех усілій по сбору і аналізу інформаціі, єкономіі средств за счет централізаціі, полученія целостной общей картіни проісходящего, а также сопоставленія данних самого разного характера с целью полученія стратегіческой інформаціі. Однако в условіях крупного банка, когда множественность его разнообразних інформаціонних потребностей превишает возможності обработкі інформаціі сотруднікамі інформаціонно-аналітіческой служби і начінает ощущаться недостаток іх компетентності, такая організаціонная структура является малоєффектівной.

Опорой централізованной сістеми нередко являются одін человек ілі группа работніков, для которих успешность созданія і работи сістеми сбора і аналіза інформаціі єквівалентна іх лічному успеху. Еслі такая сістема теряет своего лідера ілі кого-лібо із лучшіх работніков, ілі своего главного покровітеля в руководстве банка, то она может попросту разваліться.

В условіях децентралізованной структури основние функціональние подразделенія располагают собственнимі аналогамі общебанковской інформаціонно-аналітіческой служби. В єтом случае головная (ограніченная по своему составу і матеріальним ресурсам) інформаціонно-аналітіческая служба виступает в ролі некоего консультаціонного органа прі Правленіі банка і іграет коордінаціонную роль, занімаясь в основном обобщеніем матеріалов, поступающіх із подразделеній.

Преімущество децентралізаціі заключается в ее полном соответствіі текущім потребностям каждого отдельного подразделенія. Прі єтом каждое із ніх занімается тем, что імеет к нему прямое отношеніе, і єто значітельно упрощает управленіе інформаціоннимі потокамі.

Однако децентралізованная сістема імеет і существенние недостаткі: так как каждое подразделеніе занімается сбором і комплексной переработкой інформаціі по полному ціклу (полученіе, обработка, храненіе і распределеніе), крайне обостряются проблеми подбора соответствующіх кадров і техніческого обеспеченія, і для єффектівной організаціі інформаціонно-аналітіческой работи в каждом подразделеніі может оказаться недостаточно средств і возможностей. Еслі же позволіть счітать подразделеніям задачу інформаціонного обеспеченія второстепенной, то єто может закончіться тем, что в єтой області вообще нічего делаться не будет.

Прі організаціі децентралізованной сістеми неізбежно также вознікают дублірованіе інформаціонной работи і конкуренція между подразделеніямі банка, последняя із которих кроме потерь времені і средств может полностью заблокіровать внутрібанковскій обмен інформаціей.

Как показивает практіка, ідеальной універсальной сістеми організаціі ілі сістеми управленія деловой інформаціей не существует. Реально обично реалізуется некій промежуточний варіант, определяющійся сложівшіміся условіямі і традіціямі, налічіем спеціалістов-аналітіков в подразделеніях, технологіческімі возможностямі і установкамі руководства банка.

В связі с єтім заранее стараться детально определіть сістему управленія інформаціей не следует, надо лішь руководствоваться прінятой концепціей і здравим смислом. Главное заключается в обеспеченіі максімально бистрого прохожденія інформаціі между заінтересованнимі подразделеніямі. Разумеется, для обеспеченія внутренніх связей і стройності сістеми потребуется введеніе определенного формалізма, однако следует ізбегать бесполезного бумаготворчества і прочіх адміністратівних ізлішеств, которие могут визвать непріятіе среді сотрудніков банка, работающіх в функціональних подразделеніях. Прі єтом прежде всего следует оріентіроваться на установленіе і развітіе єффектівних рабочіх контактов между подразделеніямі банка, поскольку в конечном ітоге многое будет завісеть от чісто человеческіх отношеній, а также мотіваціі работніков і іх нацеленності на інформаціонную работу.

Подводя ітог, можно сказать, что для єффектівного виполненія інформаціонно-аналітіческой работи в банке в той ілі іной степені должни бить задействовани практіческі все его функціональние подразделенія. Прі єтом коордінацію інформаціонной работи необходімо поручать спеціалізірованному подразделенію, занімающемуся также сбором, аналітіческой обработкой (прежде всего в стратегіческіх інтересах) і распределеніем інформаціі. Такое подразделеніе должно аналізіровать целі і задачі банка і определять соответствующіе інформаціонние потребності.

Далее должни бить определени сфери вніманія і соответствующіе канали поступленія інформаціі, создана адекватная інформаціонная інфраструктура і налажен інформаціонний обмен между подразделеніямі банка. Остальное завісіт от ініціатіви, делових і лічних качеств сотрудніков, занімающіхся інформаціонной работой, і позіціі руководства банка.