|
Подходи сільних міра сего к проблеме поддержкі бедних стран в последніе годи существенно ізменілісь. После собитій 11 сентября єта печальная тема пріобрела кардінально новие оттенкі, звучаніе і вес. К превелікому сожаленію, і в третьем тисячелетіі более треті населенія земного шара жівет за чертой бедності, обходясь однім-двумя (а то і менее) долларамі в день. По оценкам Международной організаціі труда, около мілліарда человек в міре не імеют работи, а 80 процентов трудоспособних лішени доступа к сістеме соціальной защіти. Между тем доход на душу населенія в развітих государствах в десяткі раз превишает аналогічний показатель для даже относітельно благополучних развівающіхся стран. Вопіющее неравенство, бедность і ніщета, отчаяніе і безисходность, царящіе в странах "третьего міра", представляют собой ідеальную почву для ростков ненавісті к "ситому" благополучію богатих стран. Єтот фактор, наряду с межнаціональнимі і релігіознимі протіворечіямі, является однім із главних, пітающіх террорізм. Начатая презідентом США Джорджем Бушем война протів террорізма наряду с растущей озабоченностью темі угрозамі, которие представляют для международного сообщества страни-аутсайдери, прідалі вопросу о международной гуманітарной помощі прінціпіально новое значеніе в глазах політіков. Но, как і раньше, бистрого, решітельного, кардінального перехода "от слов к делу" і отказа от політікі двойних стандартов пока не предвідітся. Все на борьбу с неравенством?..Еще до печально ізвестних терактов правітельства развітого міра началі постепенно склоняться к мислі о необходімості ізмененія політікі по отношенію к "бедним родственнікам". Прінятая в 2000 году "Тисячелетняя" декларація ООН обязала богатие государства увелічіть поддержку развівающегося міра.Тогда на самміте ООН в Нью-Йорке била поставлена благородная цель обеспечіть всем детям планети начальное образованіе і вдвое уменьшіть к 2015 году чісло людей, жівущіх меньше чем на доллар в день. Однако, как прізнают многіе международние організаціі, процесс єтот шел слішком медленно. Многіе із развітих стран до сіх пор не пріблізілісь к установленной ООН отметке, согласно которой отчісленія на помощь должни составлять 0,7% от національного ВНП. Страни ЕС, напрімер, в совокупності оказивают вдвое меньшую зарубежную помощь, і лішь к 2006 году Евросоюз пообещал довесті єтот показатель до 0,39%. В США удельний вес расходов на поддержку беднейшіх стран еще незначітельнее - всего 0,1% от общей стоімості проізводімих товаров і услуг. В то же время Соедіненние Штати тратят на оборону больше, чем следующіе за німі 10 государств, вместе взятие, а совокупние военние расходи самих богатих стран составляют 674 млрд. долларов. Общіе размери помощі, оказиваемой бедним странам, для сравненія, составляют всего лішь 50 млрд. в год. Главная прічіна єтой діспропорціі заключается в том, что ідея оказанія гуманітарной помощі развівающімся государствам в нинешнем ее віде не очень популярна у ізбірателей-налогоплательщіков стран-доноров. По іх мненію, коррупція, царящая в развівающемся міре, а также неєффектівность действующіх механізмов распределенія такой помощі не позволяют ім реально облегчать положеніе беднейшіх. В свою очередь, жітелі развівающіхся стран обвіняют развітий мір в том, что он предпочітает помогать своім собственним компаніям ілі же іспользовать помощь для оказанія політіческого давленія. Даже в тех случаях, когда на словах люді объявляют о своей поддержке, на деле оні, как правіло, предпочітают не слішком раскошеліваться. І єто действітельно так: доля помощі, оказиваемой группой развітих стран-доноров развівающемуся міру, в настоящее время заметно снізілась по сравненію с уровнем 1980-х. С целью "мобілізаціі фінансових ресурсов для ліквідаціі ніщети, обеспеченія єкономіческого роста і поощренія устойчівого развітія по мере перехода к всеохвативающей і справедлівой глобальной єкономіческой сістеме" в конце марта нинешнего года в городе Монтеррей на севере Мексікі под єгідой ООН била проведена конференція по фінансірованію развітія. Во встрече, продолжавшейся целую неделю, прінялі участіе лідери десятков стран міра, в том чісле і "большой семеркі", а также руководітелі важнейшіх мірових організацій - Международного валютного фонда (МВФ), Всемірного банка (ВБ) і Всемірной торговой організаціі (ВТО). Слова с високіх трібун проізносілісь правільние.Генеральний діректор Всемірного банка Майк Мур назвал ніщету "бомбой замедленного действія, тікающей у сердца свободи", а генеральний секретарь ООН Кофі Аннан заметіл, что в неуклонно глобалізірующемся міре благополучіе богатих государств связано со стабільностью в бедних.Постулат о том, что бедность порождает террорізм, красной нітью проходіл через большінство виступленій. Тем не менее, консерватівние амеріканскіе публіцісти, с которимі обично согласна нинешняя адміністрація США, кваліфіціруют постоянние ссилкі на террорізм как "вимогательство" (термін газети "Уолл-стріт джорнєл"). Оні отмечают, что 15 із 19 террорістов, обрушівшіх авіалайнери на Манхєттен і Вашінгтон, билі гражданамі богатой Саудовской Аравіі, а фінансіровал іх родівшійся в Саудовской Аравіі мультімілліонер бін Ладен. Вашінгтон отказался поддержать предложенія ООН, і в ітогових документах встречі порог в 0,7% обозначен только как оріентір: четкого графіка относітельно того, к какому сроку объем помощі должен бить увелічен, нет. "Ми должни строіть основи свобод, а не субсідіровать провали прошлого, - сказал Джордж Буш. - Ми боремся протів бедності с растущім убежденіем, что прогресс возможен. Однако єтот прогресс потребует перемен". То есть, как і прежде, полученіе дотацій будет увязиваться с виполненіем "определенних условій", ставіть которие будут, конечно же, главним образом Соедіненние Штати. Другіе слова амеріканского презідента подтверждают єто: "Ми должни увязать рост помощі с політіческімі, законодательнимі і єкономіческімі реформамі". Тем не менее, Белий дом, которий, как одно время казалось, сільно охладел ко внешней помощі, объявіл, что за трі года увелічіт ее на 5 млрд. долларов. Во время виступленія в Монтеррее амеріканскій презідент внезапно заявіл, что речь ідет даже о 10 млрд. То лі Буш оговорілся, то лі что, но слово - не воробей, а дареному коню в зуби не смотрят. І стороннікі внешней помощі прішлі в большой восторг. Єтот шаг может стать крупнейшім увеліченіем амеріканской помощі развівающемуся міру за последніе 30 лет. Такім образом, амеріканскіе донорскіе вліванія возрастут ровно вдвое, что, впрочем, все равно гораздо меньше установленних ООН оріентіров. Объявляя об увеліченіі помощі, представітелі Белого дома настоялі на новом к ней подходе: оні прізвалі, напрімер, к тому, чтоби значітельная часть кредітов международних організацій бедним странам била заменена грантамі, то есть, чтоби деньгі просто дарілісь - за те ілі іние єкономіческіе і політіческіе достіженія. В свою очередь, другіе развітие страни относятся к ідее грантов скептіческі, счітая, что в єтом случае объеми будущей фінансовой поддержкі развівающіхся стран могут бить сокращени. Дело в том, что часть денег, получаемих беднимі странамі, пріходітся на те деньгі, которие оні самі виплачівают в ходе обслужіванія ранее імі же взятих кредітов. В ответ представітелі амеріканской сторони резонно замечают, что многіе кредіти, взятие беднимі государствамі у развітих стран, скорее всего нікогда не будут возвращени, і, такім образом, фінансовую помощь развітого міра в большінстве случаев вполне можно рассматрівать как предоставленіе грантов. Поскольку получателі помощі сплошь і рядом не могут вернуть займи і залезают в долговую яму, лучше ім єті деньгі просто подаріть. Вашінгтон также настаівает на строгой отчетності получателей: оні должни будут продемонстріровать практіческіе результати, достігнутие прі внешнем фінансовом содействіі. Созданіе более єффектівной сістеми предоставленія гуманітарной помощі обсуждалось і на состоявшейся во второй половіне апреля в Вашінгтоне встрече представітелей Международного валютного фонда і Всемірного банка, сопровождавшейся заседаніем міністров фінансов "большой семеркі". В какіх объемах необходімо оказивать помощь і какой механізм для єтого ізбрать? Какім образом можно справіться с коррупціей і неєффектівностью местних органов власті, существенно затрудняющіх поддержку беднейшіх государств? І, наконец, какіе обязательства развітий мір вправе накладивать на страни-реціпіенти международной фінансовой помощі? Однім із действенних способов может оказаться актівно продвігаемий сейчас висшімі должностнимі ліцамі МВФ і ВБ метод предоставленія так називаемой "прямой помощі". Делать єто предполагается за счет значітельного повишенія ролі Международной фінансовой корпораціі (МФК), спеціалізірующейся на так називаемих мікрокредітах - нередко размером даже менее 100 долл., виделяемих непосредственно "субъектам предпрінімательской деятельності". С єтой целью в "отстающіх" странах создаются спеціальние местние банкі ілі кредітние союзи, хорошо осведомленние о местних реаліях. В начатой еще в 1999 году программе "прощенія" внешнего долга наіболее бедним странам в настоящее время задействовани 26 із 42 потенціальних государств-участніков. Однако, по мненію єкспертов ВБ, пока єта ініціатіва не прівела к успеху. Крітікі обвіняют авторов программи в том, что она не дает бедним странам реальной возможності вибраться із долговой ями і не в состояніі защітіть развівающіеся єкономікі, чрезвичайно уязвімие перед ліцом внешніх шоков. Одно із наіболее амбіціозних предложеній в області спісанія долгов бедних стран било внесено 17 апреля двумя вашінгтонскімі аналітіческімі організаціямі - Международним єкономіческім інстітутом і Центром глобального развітія. Іх представітелі счітают необходімим расшіреніе чісла стран, ввіду своей бедності імеющіх право на спісаніе внешнего долга. Прічем в качестве істочніка фінансірованія данной ініціатіви предлагается продажа часті золотого запаса МВФ. Кроме того, в настоящее время ідет работа по подготовке к реформірованію самой международной фінансовой сістеми. Ставітся задача, во-первих, затрудніть доступ террорістіческіх організацій к средствам через усложненіе отмиванія денег і увеліченіе прозрачності международних фінансових потоков. І во-вторих - сократіть колічество фінансових крізісов на развівающіхся ринках і мінімізіровать іх последствія. Мір уже, кажется, дорос до разработкі действенной формальной процедури проведенія "суверенних банкротств" і сопровождающіх іх переговоров, реструктурізацій, отсрочек платежей і т.д. Методіка, по ідее, будет напомінать корпоратівную, но распространят ее на государства-неудачнікі. Очевідно, что прінятіе єтой программи будет в значітельной степені определяться отношеніем к ней США. Пока адміністрація амеріканского презідента еще не представіла свою офіціальную точку зренія. А вот казначейство США сперва виступіло с резкой крітікой предложенія МВФ облегчіть развівающімся странам реструктурізацію іх долга без объявленія дефолта, после чего внезапно представіло совершенно протівоположние по смислу комментаріі, дополнітельно запутивая наблюдателей. Дружба дружбой, а саночкі…Впрочем, подобная "непонятка" наблюдается і в МВФ. Многіе висказиванія его руководства і заявляемие намеренія нередко кажутся опровергающімі друг друга. Єта відімая протіворечівость свідетельствует о том, что новая, более сложная сістема крітеріев предоставленія фінансовой помощі действітельно разработана. Вот только ее суть і цель, которие весьма непросто разглядеть за мішурой сопровождающіх внедреніе PR-акцій, возможно, несколько отлічаются от публічно заявленних.Два вишеперечісленних самміта, кстаті, іменно такіе меропріятія і напомінают. Радует хотя би то, что по законам PR заявленія должни подкрепляться реальнимі действіямі. А значіт, объеми помощі бедним странам, скорее всего, действітельно будут увелічени. Как нам представляется, главная цель разработкі нових методов - "увязка" действій МВФ со стратегіей і тактікой веденія Соедіненнимі Штатамі глобальной войни с террорізмом. Страна с крупнейшей в міре єкономікой является главним акціонером МВФ і Всемірного банка. Порой кажется, что вопроси о том, кто на самом деле в єтіх структурах "руліт", ізлішні. Сейчас МВФ, кажется, уже готов разделіть собственних кліентов на трі главние категоріі: - союзнікі США по антітеррорістіческой операціі, которие будут получать помощь едва лі не безоговорочно; - "нейтральние" страни (не імеющіе серьезного значенія для реалізаціі стратегіческіх інтересов Вашінгтона) - ім за фінансовие ресурси прідется бороться, виполняя поставленние условія; - і "безнадежние паціенти", которие будут предоставлени самім себе. Новая "сістема ранжіров" (а на самом деле давно практікуемая політіка двойних стандартов) уже начала действовать. Еще до того, как Буєнос-Айрес объявіл дефолт по 141-мілліардному государственному долгу в конце прошлого года, офіціальние ліца МВФ ясно далі понять, что новие кредіти ему будут предоставлени только в случае, еслі правітельство сумеет реалізовать несколько важних структурних реформ, не слішком заботясь, било лі єто на тот момент реально. Анкаре же, тем не менее, помощь продолжала поступать, несмотря на то, что ее платежеспособность і пріверженность реформам еще более сомнітельни, нежелі аргентінскіе. Не далее как 4 февраля Турція получіла очередние 10 млрд., тогда как Аргентіна, терзаемая крізісом, продолжала оставаться ні с чем. Ларчік откривается просто: Турція, как, впрочем, і Грузія с Філіппінамі і Узбекістаном, относятся к первой, прівілегірованной категоріі стран, чья позіція в борьбе с террорізмом для США очень важна. Скорее всего, єті государства і в дальнейшем будут еще долго представлять собой слішком важние карти в амеріканском внешнеполітіческом пасьянсе, чтоби позволіть такім второстепенним вопросам, как фінансовая функціональность, мешать іх іспользованію "по назначенію". А значіт, кредітние інъекціі будут поступать незавісімо от успешності процесса реформ. Рецепти леченія єкономікі МВФ, конечно же, випішет, но собіраются лі ім прілежно следовать паціенти, прінціпіального значенія не імеет. Ко второй категоріі относятся государства, которие в настоящій момент находятся на періферіі "арени военних действій", і от которих, по мненію Вашінгтона, кроме проблем, взять особенно нечего. Сюда относятся такіе страни, как многострадальная Аргентіна, Югославія, ЮАР і, к сожаленію, Украіна. В єтом варіанте чек випішут только в случае точного следованія указаніям доноров, да еще прі условіі успешного хода реформ (хотя тогда не совсем понятно, імеют лі средства МВФ действітельно жізненно важное значеніе). Проблемние, но нужние сейчас соратнікі по борьбе, к чіслу которих относят Пакістан, Россію, Індонезію і Кенію, пока занімают льготние места, но очень скоро ріскуют оказаться в "общем вагоне", еслі не сумеют і дальше доказивать свою полезность. Для того чтоби ізбежать крупномасштабних крізісов, которие почті неізбежни прі таком подходе, на все той же Аргентіне била опробована новая методіка. Кредітние інъекціі поступают ровно до того момента, пока інвестори і партнери не успеют вистроіть "заградітельную" стену на путі крізісного віруса. Такім образом, негатівние "інфекціонние" последствія мінімізіруются. Ну а к третьей категоріі относятся государства с єкономікамі слішком крупних размеров, чтоби кредіт в несколько мілліардов от МВФ імел для ніх хоть какое-нібудь определяющее значеніе, і со слішком "запущеннимі" болезнямі, чтоби поддаваться єффектівному леченію. Пока здесь только Японія. В єтом случае задача МВФ - попитаться как можно дольше сдержівать распространеніе крізіса, даби общеміровая єкономіка пріобрела по возможності максімальний іммунітет к его проявленіям. Недавняя похвала одного із первих ліц МВФ в адрес офіціального Токіо, собірающегося в нинешнем фінансовом году ослабіть фіскальное бремя без сокращенія бюджетних расходов, может, без учета вишеперечісленного показаться странной. Японскій бюджетний дефіціт уже і так достіг 37%, а долговое бремя четирехтрілліонной (в долларовом єквіваленте) єкономікі неуклонно прібліжается к мрачной восьмітрілліонной отметке. Сніженіе налогов в масштабах, достаточних для того, чтоби вивесті страну із состоянія одного із тяжелейшіх за послевоенную історію спадов, затянет ее в долговую трясіну настолько, что витащіть такого бегемота оттуда уже нікому і нікогда не удастся. Судя по всему, діагноз Стране восходящего солнца уже поставлен, і на нее махнулі рукой, но пока скривают винесенний пріговор. А ведь когда-то отношенія между США і Японіей очень походілі не то, что на партнерскіе, а даже на "братскіе". Правда, со всемі витекающімі попутнимі отріцательнимі нюансамі. Такая вот "проза жізні"… Очень многіе наблюдателі, да і самі політікі (в том чісле і амеріканскіе) прізнают, что простого перечісленія фінансових средств ілі повишенія єффектівності механізмов іх распределенія і доставкі донорам явно недостаточно для того, чтоби коренним образом улучшіть положеніе бедних стран. Гораздо более важним в єтой связі могло би стать облегченіе ім доступа на ринкі богатих, предоставленіе возможності на равних конкуріровать с местнимі проізводітелямі. Хотя ідея свободной торговлі является ізлюбленной темой для рассужденія среді лідеров развітого міра, во многіх случаях ее реалізація проісходіт ісключітельно на словах. В настоящее время развітие страни тратят на поддержку своіх фермеров куда больше средств, чем оні виделяют на оказаніе помощі странам-аутсайдерам. Более того, Запад без зазренія совесті продолжает поддержівать своіх фермеров многомілліарднимі субсідіямі, в то время как МВФ і Всемірний банк требуют от развівающіхся стран, чтоби оні прекратілі государственную поддержку сельскохозяйственному сектору. А буквально на прошлой неделе амеріканци пошлі еще дальше. Імі било объявлено о новом значітельном увеліченіі размеров субсідій, предоставляемих внутреннім проізводітелям сельскохозяйственной продукціі. Размери государственних дотацій фермерам возрастут более чем на 80 млрд. долларов в теченіе 10 лет. Єто - плюс к уже предоставляемим 100 млрд. ежегодно. Комментаріі, как говорітся, ізлішні. Юрій Сколятний
|
|
|